Чи може поет XVIII століття тримати в руках смартфон? Саме це питання останніми днями розбурхує уяву користувачів соціальних мереж та шанувальників містики. На нещодавно відреставрованій картині XIX століття, яка зображує шотландського поета Роберта Бернса, уважні глядачі помітили деталь, що нагадує сучасний iPhone.
Об'єкт — прямокутний, з закругленими краями, ніби чорне скло. Він дивно вписується в композицію, проте водночас ріже око. Невже час має шпарини?
Хто ти, мандрівнику в часі?У теорій змови — своя логіка. Якщо на середньовічних фресках знаходять «космонавтів», а на відео 1928 року — жінку з телефоном, то чому б і поету не мати iPhone? Звучить як фантастика. Але подібні збіги завжди були поживним ґрунтом для тих, хто вірить у подорожі в часі або у вплив «вищого розуму» на хід історії.
Користувачі Reddit та Twitter створили десятки мемів і теорій. Одні вважають, що це доказ існування часових мандрівників. Інші — що художник передбачив технології майбутнього.
Холодний погляд реальностіТа чи є у цього феномену простіше пояснення?
Мистецтвознавці припускають, що об'єкт у руках Бернса — це записник або невелика книга в обкладинці з чорної шкіри. У той час подібні речі були поширені серед освічених чоловіків. А те, що сьогодні ми бачимо у ньому телефон, говорить більше про нашу уяву, ніж про часи автора картини.
Феномен парейдолії — психологічний ефект, коли людина бачить знайомі образи там, де їх немає — міг зіграти ключову роль у цій історії.
Мистецтво, яке грає з часомВтім, і мистецтвознавці, і скептики погоджуються в одному: такі картини мають силу. Вони збуджують фантазію, змушують ставити питання й відчувати легкий трепет. А в епоху соцмереж навіть невинна деталь здатна породити вірусний міф.
Чи дійсно це iPhone? Майже напевно — ні. Але чи хочемо ми, щоб це було правдою? Безумовно. І саме ця межа між реальністю та фантазією робить мистецтво вічним.