«Донбас — частина нашої незалежності»: Зеленський роз'яснив три підходи до територій

У новому публічному зверненні глава держави розкрив бачення щодо подальших кроків у питанні деокупації та реінтеграції територій, наголосивши на важливості поєднання дипломатії, оборони та внутрішньої згоди. За словами Зеленського, ключове завдання — знайти баланс між прагненням відновити повний контроль і збереженням стійкої незалежності країни, враховуючи реакцію міжнародних партнерів і ризики ескалації.

«Донбас — частина нашої незалежності»: Зеленський роз'яснив три підходи до територій

Президент окреслив три базові стратегії, які нині обговорюються в публічному просторі та на міжнародних майданчиках. Перший варіант передбачає відновлення контролю над усією суверенною територією за допомогою поєднання військових, політичних та правових механізмів. Другий — пошук компромісних рішень із залученням міжнародних гарантій, які дозволили б знизити градус напруги без втрати ключових елементів державності. Третій — поетапна дипломатична модель із довготривалими програмами реінтеграції та поступовим поверненням під контроль за умови виконання конкретних безпекових і правових зобов'язань.

Усі три підходи, за словами Зеленського, мають спільну мету — відстояти суверенітет і цілісність Україна та гарантувати безпеку громадян. При цьому вибір стратегії залежить від реальної підтримки партнерів, ситуації на дипломатичному фронті та поведінки агресора, зокрема реакції РФ. Невдача переговорів із залученням ключових гравців, зокрема факти, коли Україна, РФ і США не дійшли згоди в Женеві, підкреслює необхідність підготовки сценаріїв на випадок різного розвитку подій.

Переваги та ризики кожного шляху

Найжорсткіший сценарій дає змогу швидше відновити територіальну цілісність, однак несе значні воєнні та соціально-економічні витрати. У разі реалізації такого підходу потрібні чіткі міжнародні гарантії та мобілізація ресурсів союзників, інакше є ризик ізоляції або посилення конфлікту. У цьому контексті важливою залишається співпраця з партнерами на кшталт США та країн ЄС, які можуть надати як військово-технічну підтримку, так і політичну легітимацію дій Києва.

Компромісні моделі, що передбачають автономні чи спеціальні статуси, можуть швидше знизити напруження і повернути життя в окуповані регіони до мирного русла. Проте такі формули ризикують закласти тривалу політичну нестабільність, якщо міжнародні гарантії не будуть механічно виконуватися або якщо позиція центральної влади ослабне. Саме тому, за словами Зеленського, будь-які домовленості мають передбачати чіткі юридичні механізми та інструменти контролю за їх реалізацією.

Поетапна стратегія із поєднанням санкційного тиску, дипломатії та програм реінтеграції видається найдовшою, але найменш ризиковою у плані одномоментної ескалації. Такий підхід вимагатиме часу, стійких інституцій і координованих дій з міжнародними партнерами. Він також передбачає активну інформаційну політику, щоб населення розуміло логіку кроків і можливі наслідки кожного етапу. Саме така концепція, за словами президента, дозволяє поєднати прагнення до відновлення контролю над Донбас із збереженням державної самостійності.

Наслідки для внутрішньої політики та міжнародних відносин

Ключовим моментом у втіленні будь-якого сценарію є громадянська згода та парламентська підтримка. Внутрішня консолідація зміцнює позицію переговорника на міжнародній арені і зменшує ризики політичних розколів, які можуть бути використані зовнішнім агресором. Зеленський наголосив на необхідності готувати законодавчі й соціально-економічні інструменти для майбутньої реінтеграції, а також на важливості прозорості комунікацій з суспільством.

Факт, що на переговорах у Женеві сторони не досягли компромісу, змушує Київ бути готовим діяти за кількома напрямками одночасно: посилення оборони, активна дипломатія та створення умов для відновлення інституцій на звільнених територіях. При цьому вирішальною залишатиметься роль партнерів — від політичних заяв до конкретної підтримки у сфері безпеки та відновлення економіки. Врешті-решт, як підкреслив президент, Донбас — це не лише територія, а частина національної ідентичності та нашої незалежності, тож будь-які кроки мають бути легітимними, продуманими і підкріпленими підтримкою суспільства та міжнародної спільноти.