Експерт попередив: яка країна НАТО може стати першою мішенню путіна

Росія дедалі частіше випробовує терпіння Європи гібридними методами, і наступним кроком може стати обмежений військовий удар по одній із країн Альянсу. Про такий сценарій пише The New York Times, посилаючись на професора військових досліджень Королівського коледжу Лондона Лоуренса Фрідмана.

На думку експерта, найбільш уразливими перед потенційною провокацією можуть виявитися країни Балтії. Серед них особливу увагу привертає Естонія, яка має невелику територію, безпосередній кордон із росією та стратегічне розташування поблизу важливих військових маршрутів. Водночас це не означає, що напад є неминучим або що Москва вже ухвалила відповідне рішення. Йдеться про оцінку ризиків, які зростають на тлі тривалого протистояння між росією та Заходом.

Чому саме країни Балтії розглядають як можливу ціль

Естонія, Латвія та Литва вступили до НАТО, однак через географічне розташування залишаються складними для швидкого підсилення в разі масштабної кризи. Вони відділені від основної частини території Альянсу так званим Сувальським коридором, вузькою ділянкою між Польщею та Литвою. У разі загострення саме цей район може стати одним із ключових напрямків для перекидання військ і техніки.

Для кремля потенційна атака на малу державу НАТО могла б виглядати як спосіб перевірити реальну готовність союзників виконувати зобов’язання за статтею 5 Вашингтонського договору. Ця стаття передбачає, що напад на одного члена Альянсу розглядається як напад на всіх. Проте Москва може спробувати створити ситуацію, у якій буде важко одразу визначити масштаб і характер агресії.

Йдеться не обов’язково про класичне вторгнення із застосуванням великих танкових колон. Більш імовірним першим кроком можуть стати диверсії, кібератаки, атаки на енергетичну інфраструктуру, провокації на кордоні або спроби дестабілізувати суспільство через інформаційні кампанії. Якщо така операція залишиться нижче порога повномасштабної війни, кремль може розраховувати на повільну та суперечливу реакцію Заходу.

Естонія вже тривалий час попереджає про загрозу з боку росії. Країна активно розвиває територіальну оборону, зміцнює співпрацю із союзниками та посилює захист критичної інфраструктури. Водночас її керівництво неодноразово наголошувало, що безпека Балтійського регіону залежить не лише від національних армій, а й від постійної присутності союзних сил.

Гібридні атаки як підготовка до більш небезпечного сценарію

Росія вже використовує широкий набір інструментів тиску на європейські держави. До них належать кібератаки на державні установи, втручання в інформаційний простір, пошкодження підводних комунікацій, спроби впливу на вибори, вербування агентів і організація диверсій. Окремим напрямком залишається використання міграційних криз та енергетичної залежності як важелів політичного тиску.

Такі дії мають кілька цілей. По-перше, вони повинні створити відчуття безсилля державних інституцій. По-друге, Москва намагається посіяти недовіру між членами НАТО, переконуючи окремі суспільства, що їхні союзники не готові ризикувати заради спільної безпеки. По-третє, гібридні операції дають змогу перевірити швидкість реакції та виявити слабкі місця в системі захисту.

Експерти вважають, що саме поступовість є однією з головних небезпек. Кожен окремий інцидент може здаватися недостатньо масштабним для жорсткої відповіді. Але сукупність таких дій здатна сформувати нову реальність, у якій порушення кордонів, диверсії та залякування сприйматимуться як постійний фон. У такій ситуації ризик помилки або неконтрольованої ескалації значно зростає.

Потенційна операція проти країни Балтії може початися з інформаційної кампанії. Російська пропаганда здатна спробувати представити населення регіону як нібито дискриміноване або позбавлене прав. Після цього можуть з’явитися провокації за участю штучно створених протестних груп, атаки на цифрові системи чи інциденти за участю прикордонних сил. Мета таких дій полягає в тому, щоб нав’язати іншим державам сумніви щодо того, чи є підстави для колективної оборони.

Чи готовий НАТО до можливого удару

Після початку повномасштабної війни проти України НАТО посилив східний фланг. У Польщі та країнах Балтії перебувають багатонаціональні підрозділи, розширюються військові навчання, удосконалюються плани перекидання підкріплень. Альянс також збільшує увагу до протиповітряної оборони, розвідки, захисту кіберпростору та охорони критично важливих об’єктів.

Однак військова присутність сама по собі не усуває всіх ризиків. Для стримування росії важливо, щоб Москва не сумнівалася у готовності союзників діяти швидко та спільно. Будь-які розбіжності між країнами НАТО, затримки з ухваленням рішень або публічні суперечки щодо масштабів відповіді можуть бути сприйняті кремлем як ознака слабкості.

Естонія, як і інші держави Балтії, зацікавлена в тому, щоб реакція на потенційну агресію була визначена заздалегідь. Йдеться про постійні військові контингенти, спільні системи спостереження, захищені канали зв’язку та зрозумілий алгоритм дій у разі гібридної атаки. Чим швидше союзники зможуть встановити факт нападу й назвати винного, тим менше простору залишиться для політичних маніпуляцій.

Водночас головний висновок попередження Лоуренса Фрідмана полягає не в тому, що напад на Естонію обов’язково відбудеться. Експерт звертає увагу на небезпечну логіку, за якої росія може спочатку перевіряти межі дозволеного, а потім підвищувати ставки. Якщо гібридні атаки не зустрічатимуть скоординованої відповіді, у Кремлі можуть вирішити, що ризик прямішої провокації залишається прийнятним.

Найімовірнішою потенційною мішенню серед країн НАТО аналітики називають Естонію або іншу державу Балтії, але остаточний вибір залежатиме від політичної та військової ситуації. Саме тому союзники намагаються діяти на випередження: зміцнюють оборону, підтримують Україну та демонструють, що напад на будь-яку державу Альянсу матиме спільну й рішучу відповідь. Для Європи це не лише питання захисту окремих країн, а й перевірка здатності зберегти систему безпеки, яка стримує масштабну війну на континенті.