Американського журналіста Евана Гершковича росія перетворила на інструмент політичного торгу. Після понад 16 місяців у московській в’язниці його засудили до 16 років колонії суворого режиму за звинуваченням у шпигунстві, яке Сполучені Штати назвали сфабрикованим.
Про те, як справа журналіста ЛІГА.Новини стала частиною кремлівської гри, йдеться в матеріалі, підготовленому на основі його листів, свідчень близьких і перебігу судового процесу.
Затримання під виглядом «шпигунства»
Гершковича затримали 29 березня 2023 року в Єкатеринбурзі, де він працював як кореспондент The Wall Street Journal. Федеральна служба безпеки росії заявила, що журналіст нібито збирав секретні відомості про підприємство оборонної промисловості на користь ЦРУ.
Журналіст і його роботодавець відкинули звинувачення. Американська влада оголосила Гершковича незаконно затриманим і наполягала, що він виконував звичайну журналістську роботу. Російська сторона не оприлюднила доказів, які б підтверджували версію про шпигунство.
Справу розглядали в закритому режимі. Публічними залишалися переважно формальні повідомлення суду, тоді як зміст доказів і свідчень суспільству не показували. Така процедура дала російській владі змогу контролювати інформацію навколо процесу й водночас підтримувати потрібну кремлю версію подій.
Людина як розмінна монета
Утримання американського громадянина стало для Москви не лише кримінальною справою, а й потенційним активом у переговорах зі США. Росія неодноразово використовувала затриманих іноземців як важелі тиску, домагаючись обміну на російських громадян, яких переслідували або засудили за кордоном.
Саме тому справа Гершковича від початку мала виразний політичний вимір. Його професія, громадянство та увага міжнародних медіа зробили журналіста зручним об’єктом для кремля: ув’язнення однієї людини перетворилося на сигнал усім іноземним кореспондентам, які працюють у росії.
У листах із СІЗО Гершкович описував спроби зберігати звичний ритм життя за ґратами: читати, тренуватися, вивчати російську й підтримувати зв’язок із родиною. За зовнішньою стриманістю цих листів проступала реальність багатомісячного ув’язнення без доступу до відкритого правосуддя.
Його історія перегукується з іншими випадками тиску на журналістів, хоча обставини не є тотожними. Наприклад, українського журналіста «Української правди» Михайла Ткача після затримання у Відні зрештою відпустили, тоді як у росії затримання Гершковича завершилося тривалим ув’язненням і вироком.
Попри вирок, Сполучені Штати не визнали справу законною. Для Вашингтона Гершкович залишається журналістом, якого росія утримує безпідставно. Для кремля ж його ім’я стало частиною ширшої системи протистояння із Заходом, у якій доля окремої людини підпорядкована політичному розрахунку.
Звання не врятувало: суд у Німеччині продовжив справу про підрив «Північних потоків»
«Маємо говорити одним голосом»: Фредеріксен розкритикувала дзвінки Стубба і Стьоре путіну