Загинув лісівник із Чернігівщини — залишив 11-річного сина

У невеликому селі на півночі України місцева громада оплакує втрату, яка торкнулась багатьох родин: загинув чоловік, котрий усе життя був пов'язаний з роботою в лісі та одночасно став на захист країни. Його смерть залишила 11-річного сина без батьківської опори і викликала широкий резонанс серед колег, сусідів і волонтерів. Історія цієї людини — про службу, відповідальність та подвиг звичайного громадянина у надзвичайний час.

За словами тих, хто знав його з дитинства, Олександр Білодід віддав багато років праці природі рідного краю. Як лісівник, він дбав про відновлення молодих насаджень, організовував патрулювання лісових масивів і навчав молодих спеціалістів правилам безпеки та збереження природи. Його колеги згадують уважність до дрібниць і постійну готовність допомогти при заготівлі деревини чи ліквідації пожежонебезпечних ситуацій.

Війна повернула його до військової служби. Уже маючи досвід участі в бойових операціях під час АТО, він не раз розповідав рідним, що відчуває обов’язок захищати тих, хто лишається вдома. Коли розпочалась повномасштабна війна, Олександр не вагаючись записався добровольцем: для нього це був природний крок у боротьбі за безпеку громади і держави.

Деталі останніх подій на фронті, які призвели до загибелі, ще уточнюють військові та правоохоронні структури. Відомо лише, що він загинув, виконуючи службові обов’язки під час бойових дій. Новина про смерть швидко розійшлася по Чернігівщині — сусіди, родичі та друзі приходили висловити співчуття, приносили квіти і свічки, згадували сміливі вчинки та людяність покійного.

Колектив лісництва і побратими віддають шану його пам’яті, розповідаючи про приклади самопожертви: як він рятував людей під час надзвичайних ситуацій на території лісового фонду, як допомагав літнім сусідам та підтримував молодь. Місцева рада спільно з громадськими організаціями організувала збір допомоги для сім’ї загиблого — речей першої необхідності, коштів на поховання та подальшу підтримку дітей. Така реакція підкреслює ту єдність, яку випробовує суспільство у важкі часи.

Найбільш конкретна потреба нині — забезпечити стабільність для дитини та родини. Представники місцевої влади і волонтери вже допомагають у оформленні матеріальних виплат, пенсійних прав та соціальної допомоги. Окрім одноразової допомоги, плануються довгострокові ініціативи: психологічна підтримка для 11-річного сина, стипендії для навчання, а також програми профорієнтації та дозвілля, які допоможуть дитині адаптуватися до життя без батька.

Щоб зберегти пам’ять про чоловіка, який поєднував професію та військову службу, у громаді обговорюють кілька проектів: встановлення меморіальної дошки на будівлі лісництва, уроки пам’яті в місцевій школі, благодійні заходи на його честь. Колеги та друзі вважають, що вшанування має не лише фіксувати сум, але й служити прикладом служіння іншим, нагадувати про важливість підтримки родин загиблих.

Цей випадок нагадує про те, що під час війни багато людей з цивільних професій — лікарів, вчителів, лісівників — стають на захист країни, залишаючи після себе сім'ї, які потребують допомоги. Підтримка громади та державні гарантії забезпечення прав і виплат для сімей загиблих є критично важливими. Саме солідарність сусідів, волонтерів і державних установ допоможе сину зростати в безпеці та повазі до пам’яті батька.

Заклики до допомоги вже опубліковані на місцевих платформах: волонтерські центри координують збір коштів, юристи безоплатно консультують щодо оформлення соціальних виплат, психологи пропонують індивідуальні та групові сеанси для дітей, які пережили втрату. Кожен внесок — матеріальний чи моральний — має значення. Важливо, щоб подвиг добровольця, який був відданий лісовому покликанню і служінню Батьківщині, залишився в пам’яті не тільки як трагічна втрата, а й як приклад відваги та відповідальності перед наступними поколіннями.