Свириденко: школи — дистанційка або довші канікули

08.01.2026 21:41

Останні заяви посадовців підняли дискусію про необхідність тимчасових змін у режимі роботи шкіл і дитячих садків. У центрі уваги — питання безпеки дітей, стабільності енергопостачання та збереження якості освітнього процесу в холодний період. Представники влади, зокрема Свириденко, наголошують на потребі оперативно розглядати варіанти переходу на інші форми навчання, зокрема на дистанційне навчання, або продовження зимових канікул, залежно від регіональних ризиків та технічної готовності закладів.

Причини для розгляду альтернативних форматів навчання

Ключові аргументи, які лягають в основу ініціатив, стосуються трьох взаємопов’язаних сфер. По-перше, проблема опалення: у деяких територіях школи і дитячі садки ризикують працювати за недостатньої температури в приміщеннях через перебої з постачанням газу чи електроенергії. По-друге, енергетична нестабільність може призвести до частих вимкнень, що унеможливлює нормальний навчальний процес та створює ризики для здоров’я й комфорту дітей. По-третє, епідемічні фактори й загальні ризики для здоров’я також залишаються важливими при виборі форми навчання.

У цьому контексті особливу увагу приділяють різним типам закладів: заклади дошкільної освіти, загальна середня освіта, професійна фахова передвища освіта та вища освіта. Для кожної з цих груп потрібен різний підхід — від тимчасового переведення в онлайн до продовження канікул або організації змінного графіка відвідування. Рішення має базуватися на місцевих показниках безпеки та технічної спроможності.

Наслідки для учасників освітнього процесу

Перехід на дистанційне навчання або подовження зимових канікул несуть і позитивні, і негативні ефекти. До позитивів належать: зниження ризиків для здоров’я учнів, збереження теплових ресурсів у критичні дні та можливість перерозподілу підтримки на найпроблемніші заклади. Негативні наслідки включають цифровий розрив, коли частина родин не має доступу до інтернету або необхідних пристроїв; труднощі з проведенням практичних занять у професійних закладах; а також соціально-побутові проблеми для сімей, де батьки не можуть поєднати роботу з організацією дистанційного навчання.

Для вчителів і викладачів це додаткове навантаження — підготовка електронних матеріалів, адаптація методик, дистанційне супроводження учнів. Водночас з’являються можливості для підвищення кваліфікації та впровадження сучасних освітніх технологій, якщо держава та місцева влада забезпечать системну підтримку: методичні матеріали, технічні платформи, доступ до інтернету для вразливих сімей.

Практичні рекомендації для органів управління і закладів освіти

Щоб мінімізувати шкоду та підготувати систему до можливого переходу на інший формат, варто діяти за кількома пріоритетами. По-перше, провести швидку оцінку технічної готовності — визначити, які школи можуть працювати онлайн, а які потребують додаткових ресурсів. По-друге, організувати пріоритетне забезпечення опалення та енергопостачання для закладів освіти або надати тимчасові автономні джерела тепла для найвразливіших приміщень.

По-третє, налагодити прозору комунікацію з батьками: чітко повідомляти про можливі рішення, терміни, сценарії підтримки та механізми допомоги. Рекомендовано підготувати альтернативні освітні пакети — друковані завдання та офлайн-ресурси для тих сімей, де інтернет недоступний. Для профільних закладів слід планувати відпрацювання практичних навичок очно після повернення до нормального режиму, аби компенсувати втрати в професійній підготовці.

Крім того, центральні та місцеві органи повинні координувати фінансову підтримку: короткострокові допомоги сім’ям, компенсації для вчителів за додаткову працю, закупівля пристроїв для найбільш потребуючих учнів. Не менш важливими є програми психологічної підтримки — для дітей, батьків і педагогів, які можуть переживати стрес через зміни режиму та невизначеність.

Підсумовуючи, ініціативи щодо тимчасової зміни формату навчання обґрунтовані комплексом ризиків, пов’язаних із безпекою й енергетичною стабільністю. Оптимальне рішення має бути регіонально адаптованим, орієнтованим на захист здоров’я та освітні потреби учнів, а також підкріпленим конкретними механізмами технічної, фінансової та психологічної підтримки для закладів, вчителів і родин.