Обов’язковий документ для власників будинків

Багато власників приватних будинків помилково вважають, що для захисту своїх прав достатньо мати витяг з реєстру або різні довідки. Насправді існує документ, без якого операції з нерухомістю часто ускладнюються або стають неможливими. Йдеться про той елемент, який стосується саме землі під будівлею і вирішує питання меж, правового статусу та можливості розпорядження майном.

Кадастровий номер — це унікальний ідентифікатор земельної ділянки в офіційних реєстрах. Для приватного будинку, навіть якщо є оформлені документи на саму споруду, відсутність належно оформленої земельної частини може поставити під сумнів право власності на нерухомість в цілому. Через це нотаріус, банк чи покупець часто вимагають інформацію з кадастру: без неї проведення угоди стає ризикованим.

Наслідки відсутності кадастрового номера можуть бути такими: ускладнена реєстрація права, відмова банку у видачі іпотеки, проблеми з оформленням спадщини, спори щодо меж із сусідами. Саме тому власники чують, що «без нього житло вважається проблемним» — це не перебільшення, а реальна юридична та практична перешкода.

Процедура присвоєння кадастрового номера передбачає комплекс дій: проведення землеустрою, оформлення технічної документації, подання матеріалів до відповідного органу та внесення інформації до Державного земельного кадастру. Зазвичай процес включає наступні етапи:

1) Звернення до кваліфікованого землевпорядника або ліцензованої організації для виконання робіт з визначення меж і підготовки технічного плану ділянки; 2) Підготовка правовстановлюючих документів на землю (договори оренди, рішення місцевої ради, акти тощо) або їх відновлення у випадку втрати; 3) Подання пакета документів до органу, що веде кадастрові реєстри, та очікування на внесення даних і присвоєння номера.

У різних випадках додатково можуть знадобитися: рішення суду про встановлення меж, погодження з земельними органами у разі змін цільового призначення, документи по самобудах з підтвердженням фактичного користування. Частина послуг доступна в електронному вигляді через державні сервіси, але вимірювальні роботи — виключно на місцевості.

Якщо ви виявили, що ділянка під вашим домом не має кадастрового номера, перше, що варто зробити — проконсультуватися з фахівцем: землевпорядником або адвокатом, який спеціалізується на земельних питаннях. Вони допоможуть оцінити ситуацію, визначити оптимальний порядок дій і зібрати необхідні документи.

Рекомендації для власників: перевірте публічну кадастрову карту для первинної інформації; зберіть наявні договори, акти та інші правовстановлюючі папери; замовте межування ділянки і технічний план; зверніться до місцевої ради, якщо є питання з цільовим призначенням або відведенням землі. При підготовці до продажу або застави краще вирішити кадастрові питання заздалегідь, а не у процесі угоди — це зекономить час і мінімізує ризики.

Підсумок: для власників приватних будинків ключовим документом, що забезпечує спокій і можливість законно розпоряджатися майном, часто є саме кадастровий номер земельної ділянки. Інвестиція в оформлення землі — це гарантія більшої захищеності при будь-яких подальших юридичних або фінансових кроках.