Останні пропозиції щодо перегляду правил роботи енергоринку викликали серйозні дискусії серед фахівців та представників галузі. За оцінками експертів, серед яких і Омельченко, певні новації можуть ускладнити процес відновлення після кризових періодів, якщо вони будуть запроваджені без попереднього аналізу довгострокових наслідків для інвестиційної привабливості та операційної стабільності. У центрі ризиків — питання тарифної політики, механізмів підтримки та гарантій для інвесторів, які визначають темпи оновлення мережевої та генераційної інфраструктури.
Чому зміни правил можуть стати перешкодою для відновленняОсновна проблема полягає в непередбачуваності: інвестори та виробники електроенергії потребують ясних і стабільних умов для повернення капіталів у проєкти, які окуповуються роками. Якщо регуляторні ініціативи призводять до частих переглядів тарифів, введення нових штрафів або непередбачених операційних витрат, це посилює ризики і підвищує вартість капіталу. Наслідком може стати відтермінування модернізації генераційних потужностей, уповільнення впровадження відновлюваних джерел та зменшення інвестицій у мережі.
Крім того, специфіка енергетичного сектора вимагає довгострокових договорів, таких як PPA (договір купівлі-продажу електроенергії), гарантованих тарифів на критичні об’єкти та певних механізмів покриття ризиків балансування. Без чітких правил гри енергоринок втрачає конкурентні переваги, а потенційні інвестори обирають менш ризикові напрямки або вимагають вищої доходності, що потім відбивається на тарифах для споживачів.
Наслідки для виробників, споживачів і інвесторівПерш за все, може знизитися загальна інвестиційна активність. Коли інвестори відчувають невизначеність, вони або призупиняють вкладення, або коригують свої портфелі в бік безпечніших активів. Це прямо впливає на доступність фінансування для модернізації та розширення потужностей, особливо для проектів з високою початковою вартістю, таких як великі сонячні чи вітрові парки.
По-друге, збільшуються ризики для малих та середніх гравців. Умова, за якої для доступу до ринку вводяться додаткові гарантії або фінансові вимоги, непропорційно вдаряє по дрібним виробникам, які не мають достатніх резервів чи диверсифікації. У таких умовах виробники електроенергії малого масштабу можуть опинитись на межі виживання, що призведе до зменшення конкуренції і концентрації ринку у великих операторів.
Третій наслідок — соціально-економічний: зростання тарифного тиску на громадян та бізнес. Якщо компенсація підвищених ризиків перекладається на кінцевих споживачів, це послаблює платоспроможність населення і підриває підтримку енергетичної трансформації. Крім того, уповільнення інвестицій у відновлювані джерела затримує зменшення енергонезалежності та скорочення викидів, що має важливі наслідки для міжнародних зобов’язань і кліматичної політики.
Рекомендації для зменшення ризиків і забезпечення стабільностіЩоб уникнути загальмування процесу оновлення енергосистеми, експерти пропонують низку практичних кроків. По-перше, необхідна прозора та планова комунікація між регулятором, урядом та ринковими учасниками. Проведення консультацій, створення техніко-економічних обґрунтувань та запуск пілотних проектів дозволить коригувати рішення до їх повного масштабного запровадження.
По-друге, доцільно впровадити перехідні механізми та захисні інструменти для пом’якшення удару від непередбачених змін: державні гарантії часткового відшкодування, тимчасові субсидії для критично важливих проєктів, а також страхові продукти, що покривають ризики форс-мажору. Також корисні довгострокові контрактні механізми і податкові пільги для підтримки вкладень у модернізацію мереж та відновлювані джерела.
По-третє, необхідно зберегти баланс інтересів між споживачами та ринком: регулювання має захищати населення від необґрунтованого зростання тарифів, але не створювати умови, за яких виробники електроенергії опиняться перед вибором між збитками і зупинкою інвестицій. Це досягається через ясні правила розподілу ризиків, гнучкі механізми коригування тарифів і чіткі критерії для перегляду регуляторних норм.
У підсумку, питання не в тому, щоб уникати змін взагалі, а в тому, щоб вони були послідовними, обґрунтованими і підкріпленими заходами підтримки. Якщо врахувати застереження фахівців, серед яких і Омельченко, та створити передбачувані умови для бізнесу і споживачів, процес відновлення енергетики може розвиватися стійко — без зайвих затримок і ризиків для енергетичної безпеки країни.