Підтвердження загибелі бійця, який тривалий час вважався зниклим безвісти, сколихнуло Волинь і викликало хвилю скорботи по всій країні. Родина, побратими та місцева громада отримали довгоочікувану, але болючу новину: ідентифікація підтвердила, що чоловік віддав життя, захищаючи державні рубежі на сході України. Історія цього воїна стала символом витримки родини й відповідальності волонтерських та військових структур у пошуках тих, хто зник під час бойових дій.
Про військового та його шляхВолодимир Вакульчук — уродженець Волині, якого знали як відповідальну та врівноважену людину, що завжди приходила на допомогу іншим. Після початку широкомасштабних бойових дій він добровільно долучився до захисту рідної землі. Згодом родина отримала повідомлення про відсутність зв'язку, і тривалий час статус зниклого безвісти не давав ні спокою, ні відповідей. Для близьких це були роки очікування та надії, що несподівано перервані трагічною звісткою.
Колеги по службі описували його як людину з чіткою моральною позицією, що не жалкувала сил заради безпеки побратимів. Такі історії стають нагадуванням про людське обличчя війни: за кожним звітом — долі, сім'ї та спогади, які важко виміряти офіційними документами.
Пошуки, ідентифікація та реакція громадиПошукові операції тривали місяцями та включали роботу волонтерів, спеціалізованих груп і військових. На шляху до підтвердження факту загибелі стояли мінні поля, зруйнована інфраструктура та ризики для пошукових команд. Лише детальна експертиза, зокрема дослідження ДНК, дозволила встановити особу з високою ймовірністю. Після офіційного підтвердження сім’ю поінформували, і було організовано передачу тілесних останків для гідного поховання.
У день прощання село та сусідні громади зібралися, аби віддати шану. На похороні були присутні місцеві мешканці, побратими, волонтери та представники влади. Церемонія поєднала релігійні традиції та державні почесті: підняті прапори, мовчання та квіти — символи поваги до загиблого. Для багатьох цей день став можливістю попрощатися та підтримати родину, яка мусила пройти через довгі роки невизначеності.
Родина висловила подяку всім, хто доклав зусиль до пошуків: волонтерам, слідчим, військовим та небайдужим громадянам. Саме спільні зусилля допомогли встановити правду і забезпечити гідне вшанування пам'яті.
Пам'ять, підтримка родини та уроки для суспільстваТрагічна історія наголошує на потребі вдосконалення систем пошуку та ідентифікації загиблих, більш тісної координації між військовими, волонтерами та державними службами. Багато родин продовжують чекати на відповіді роками, тому приклади вдалих ідентифікаційних робіт мають стати основою для системних змін. Місцеві ініціативи вже планують встановлення меморіальної дошки та щорічні заходи вшанування, щоб ім'я захисника залишалося в пам'яті громади.
Крім матеріальних форм пам’яті, важливим залишається психологічна та соціальна підтримка родини загиблого. Це включає доступ до консультацій, фінансової допомоги та правової підтримки у врегулюванні всіх процедур, пов'язаних із визнанням загибелі та похованням. Спільноти на Волині демонструють приклад солідарності: сусіди, колеги та волонтери об'єднують зусилля, щоб підтримати близьких у найскладніший час.
Історія Володимира — нагадування про ціну свободи та відвагу тих, хто став на захист країни. Збереження пам'яті про загиблих, вдосконалення механізмів пошуку та допомога сім'ям мають стати пріоритетами на рівні громад і держави. Лише таким чином можна віддати належну шану тим, хто не повернувся, та зробити все, щоб подібні трагедії мали якнайменше повторень у майбутньому.