Обговорення ідеї заміни дрібних грошових одиниць викликає широкий резонанс серед експертів, бізнесу та пересічних громадян. Питання про те, скільки саме витрачатиме держава на таку ініціативу і як це вплине на повсякденні платежі, залишається центральним. У матеріалі розглянемо головні статті витрат, аргументи представників НБУ та можливі наслідки для державного бюджету й економіки загалом у разі переходу від копійок до шагів.
Чому говорять про зміну дрібної одиниціІніціативи щодо оновлення номіналів з'являються з різних причин: технічних, економічних або іміджевих. Часто йдеться не лише про зміну назви, а й про оптимізацію обігу монет, зменшення витрат на карбування та удосконалення механізмів округлення в платежах. Представники НБУ наголошують, що будь-яке рішення має враховувати практичні наслідки для системи розрахунків, довіри громадян і стабільності грошового обігу.
При цьому важливо розрізняти сам ребрендинг — коли змінюється лише назва дрібної одиниці — та комплексну операцію з повною заміною монет, оновленням обладнання і правовими змінами. Від цього залежатимуть і масштаби витрат із державного бюджету, і терміни реалізації проєкту.
З яких складових формуються витрати при переходіОцінка вартості переходу базується на кількох ключових категоріях витрат. По-перше, це прямі витрати на виробництво нових платіжних засобів: дизайн, матеріали, карбування та інші технологічні операції. Якщо планується масова заміна, потрібно забезпечити достатній тираж нових монет, а це означає значні одноразові витрати для НБУ або державних резервів.
По-друге, модернізація технічної інфраструктури. Банкомати, термінали, касові апарати, ваги в магазинах і системи самообслуговування потребуватимуть оновлення програмного забезпечення або апаратних доопрацювань, щоб коректно оперувати новою одиницею. Частина цих витрат може лігти на приватний сектор, але значна доля вплине і на державні органи, які адмініструють платежі та нарахування.
По-третє, адаптація обліку та регуляторики: зміна шаблонів документів, оновлення бухгалтерських систем, внесення змін до податкового та фінансового законодавства, встановлення чітких правил округлення. Робота розробників, тестування та підтримка цих змін — ще одна суттєва стаття витрат для держави та бізнесу.
Не слід також недооцінювати комунікаційну складову. Щоб уникнути паніки і дезінформації, необхідна масштабна інформаційна кампанія — від теле- й радіосюжетів до онлайн-ресурсів і матеріалів для торгових точок. Якісне інформування громадян допомагає знизити ризики непорозумінь і додаткових витрат під час перехідного періоду.
Нарешті, логістика: перевезення, інкасація, тимчасове зберігання та, за потреби, утилізація старих монет. Ці операційні витрати можуть виявитися значними, особливо якщо одночасно потрібно обслуговувати велику кількість регіонів і торговельних мереж.
Варіанти впливу на економіку і рекомендації для мінімізації ризиківАналіз можливих сценаріїв дозволяє прогнозувати бюджетний вплив. За оптимістичним сценарієм, коли мова йде про мінімальні технічні зміни або лише про перейменування, витрати залишаться порівняно невеликими. Частина оновлень буде відбуватися поступово і за рахунок приватного сектору. У довгостроковій перспективі економія на виготовленні монет може компенсувати початкові інвестиції.
Базовий сценарій передбачає повну заміну з широким переобладнанням інфраструктури та інформаційною кампанією — тут потрібне значне фінансування з державного бюджету або використання резервів НБУ. Сукупні витрати включатимуть одноразові інвестиції та операційні витрати на супровід нової системи.
Песимістичний варіант виникає при поспіху або недостатній координації дій: технічні помилки, повернення випущених зразків, потреба в напівмеханічних доопрацюваннях обладнання — все це створює додаткові витрати та може знизити довіру до грошової системи. Також важливо контролювати правила округлення, бо неправильна процедура може призвести до прихованого підвищення цін.
Щоб мінімізувати ризики, НБУ і уряд мають обрати поетапну модель впровадження з прозорою оцінкою витрат на кожному етапі, чіткими нормативами та комунікацією. Такий підхід дозволяє розподілити навантаження на кілька бюджетних періодів, зменшити ймовірність перевитрат і забезпечити стабільність грошових розрахунків для громадян і бізнесу. У підсумку, остаточна вартість залежатиме від масштабу змін: від невеликого технічного ребрендингу до значних інвестицій у модернізацію інфраструктури.