Чоловік експертки, в якої НАБУ замовило експертизи у справі «Мідас», раніше працював разом із керівником групи детективів Москаленком у Житомирі — розслідування

Розслідування, що триває навколо гучної справи, де фігурує група під назвою «Мідас», піднімає питання не лише про сам злочинний епізод, але й про прозорість процедур збору доказів. Нещодавні дані вказують на те, що в ланцюгу проведення експертиз виникли непублічні професійні зв’язки, які можуть впливати на сприйняття неупередженості висновків. Для громадськості важливо розуміти, які саме ризики створюють такі контакти і які механізми захисту існують у правовій системі.

Чоловік експертки, в якої НАБУ замовило експертизи у справі «Мідас», раніше працював разом із керівником групи детективів Москаленком у Житомирі — розслідування

За даними нашого розслідування, чоловік однієї з експерток, до якої звернулося Національне антикорупційне бюро, мав спільний стаж служби у відділенні поліції в Житомирі із нинішнім керівником групи детективів – Москаленком. Хоча такі факти самі по собі не доводять упередженості, вони стають підставою для питання про конфлікт інтересів, особливо коли мова йде про складні криміналістичні та бухгалтерські експертизи, що визначають долю справи «Мідас». Обізнані джерела повідомляють про різні форми співпраці — від коротких відряджень до тривалої спільної служби, що ускладнює встановлення меж професійної дистанції.

Критично важливо відрізняти формальні трудові контакти від тих, що можуть створювати залежність або приховані домовленості. У міжнародній практиці навіть колишні колеги можуть викликати підозри, якщо між ними існували тісні оперативні взаємини. Тому кожен випадок потребує документальної перевірки: наявності листувань, спільних проєктів після початку кримінального провадження або якихось фінансових зв’язків.

Контекст справи та процедура відбору експертів

Справу «Мідас» розслідує НАБУ, яке залучило низку зовнішніх фахівців для проведення експертиз різного профілю. Важливість експертних висновків у таких провадженнях важко переоцінити: вони часто лягають в основу підозр, обґрунтовують процесуальні рішення та стають доказами в суді. Саме тому порядок відбору виконавців експертиз має бути максимально прозорим і документованим.

Наш аналіз документів і свідчень показує, що процедури замовлення експертиз були формально здійснені в межах процесуальних повноважень, але низка супровідних документів, які би пояснювали критерії відбору та альтернативні пропозиції, відсутні або недоступні для публічного контролю. Це створює правову та репутаційну прогалину: суспільство не бачить, чим керувалися при виборі саме цих експертів і чи розглядалися інші претенденти.

Крім того, у ряді випадків наші джерела вказують на попередні контакти експертів із працівниками правоохоронних органів у різних регіонах, зокрема в Житомирі. Така інформація вимагає додаткової перевірки: чи впливали ці зв’язки на зміст експертних висновків, чи існували неформальні домовленості про співпрацю під час розслідування «Мідас».

Юридичні механізми та можливі наслідки для справи

Українське процесуальне законодавство та професійні стандарти передбачають кілька інструментів, які можуть застосувати сторони у разі сумнівів щодо неупередженості експерта. Серед них — заява відводу, ініціювання незалежної перевірки методик дослідження, замовлення повторної експертизи в іншому закладі або звернення до органів, що здійснюють контроль за судово-експертною діяльністю.

Водночас застосування таких механізмів повинно базуватися на конкретних доказах, аби уникнути зловживань і затягування процесу. Наявність лише давнього знайомства або спільної служби без фактичних свідчень про тиск чи корупційні домовленості не завжди достатня для скасування висновків експерта. Тому важлива саме документальна база: фінансові транзакції, переписка, спільні контракти чи проєкти після початку розслідування.

Для відновлення довіри до процесу необхідна відкрита комунікація з боку НАБУ та експертних установ: оприлюднення критеріїв відбору, публічні пояснення щодо процедури контрактування та, за можливості, доступ до частини документів, які не містять таємниць досудового слідства, але можуть показати незалежність експертів. Також корисними були б незалежні ревізії методик, залучення міжнародних експертів у складних технічних питаннях та стандартизація підходів до вибору виконавців експертиз.

Ми продовжимо збирати додаткові свідчення, шукати документальні підтвердження характеру стосунків між експерткою та її чоловіком, а також перевіряти, чи виникали посилені контакти після початку розслідування. Публікація таких матеріалів дозволить оцінити, чи мають підстави твердження про конфлікт інтересів і чи потрібні процесуальні кроки для відновлення довіри до висновків у справі «Мідас».

Підсумовуючи: суспільний запит на прозорість у розслідуваннях протидії корупції є виправданим. Саме системні інструменти — чіткі критерії відбору експертів, можливість незалежної перевірки висновків і публічна звітність про процесні рішення — здатні зменшити ризики сумнівів і зміцнити довіру до результатів слідства.