Чим ближчим буде колапс росії, тим небезпечнішою вона ставатиме. Інтерв'ю з Сунгуровським

Розмова з відомим публіцистом та аналітиком допомагає зрозуміти, як трансформуються ризики під час загострення внутрішньої кризи в сусідній державі. У цьому матеріалі ми підсумовуємо ключові думки співрозмовника, підкреслюючи практичні висновки для сусідів і міжнародної спільноти. Теми — від посилення репресій до можливих сценаріїв дезінтеграції контролю над озброєннями — розглядаються в контексті реальних політичних і безпекових викликів.

Як тиск на владу змінює її логіку

За словами Сунгуровський, у ситуації, коли економічні та соціальні фактори постійно підвищують напругу, правлячі еліти вдаються до короткострокових рішень. Це означає, що стратегічне планування поступається тактиці виживання. Замість довгострокових реформ зростає ставка на інструменти страху: посилення контролю над суспільством, ширша цензура, хвилі затримань і пошук «змовників» у внутрішньому полі. Водночас зовнішня політика набуває характеру відволікаючого маневру — демонстрація сили або провокації, що мають на меті консолідувати підтримку всередині країни.

Ця трансформація подовжує строк ризиків: сама ідея повільного або різкого розвалу системи робить її більш непередбачуваною. Коли втрачається єдиний центр прийняття рішень, з'являються автономні акції різних груп, які можуть діяти без координації. У такому разі кремль вже не є єдиною змінною в рівнянні — додаються регіональні лідери, військові командири, спецслужбові квазі-структури, а також кримінальні мережі, що прагнуть скористатися хаосом.

Які форми загроз можуть з'явитися або посилитися

При збільшенні внутрішнього тиску зростає кількість інструментів, котрі можуть застосовуватися для досягнення політичних цілей або пом'якшення внутрішньої напруги. По-перше, це пряма військова агресія або ескалація локальних конфліктів. По-друге, — системні інформаційні операції і кібернапади, спрямовані на дестабілізацію сусідніх країн, їхнього урядового апарату або критичної інфраструктури. По-третє, — диверсії, саботажі і спроби підриву енергетичних або транспортних вузлів, які спричиняють значні економічні та гуманітарні наслідки.

Критично важливим фактором є наявність великого арсеналу важкої техніки і зброї на території країни. Якщо контроль над цим ресурсом послабне, ризики торгівлі озброєннями, перепродажу чи передачі їх нерегулярним формуванням значно зростають. Окремо варто зазначити ймовірність непередбачуваних інцидентів: помилкова ідентифікація цілей, паніка на кордонах, неконтрольовані міграційні потоки — усі ці явища можуть стати каталізаторами ширшої ескалації.

Практичні кроки для сусідів та міжнародних партнерів

З огляду на вищевикладене, Сунгуровський наголошує на трьох пріоритетах. Перший — інтенсивна координація розвідувального обміну. Своєчасна машина інформування про нові загрози дає змогу запобігти багатьом критичним сценаріям. Другий — захист критичної інфраструктури: енергетичні мережі, транспорт, телекомунікації мають бути підсилені як технічно, так і процедурно, щоб мінімізувати наслідки можливих диверсій або кібероперацій.

Третій напрям — підготовка гуманітарних і логістичних планів реагування на масові переміщення населення, кризові евакуації та тимчасове розміщення біженців. Дипломатія також відіграє важливу роль: санкції і ізоляція повинні поєднуватися з механізмами, що знижують ризик небезпечних ескалацій — наприклад, двосторонні або багатосторонні домовленості про безпеку щодо радіоактивних або хімічних матеріалів.

Крім того, велике значення має інформаційна робота: зрозумілі комунікації для населення, інструктажі щодо дій у кризових умовах і протидія дезінформації. Пильність, підготовленість та єдність позиції серед партнерів дозволяють не лише реагувати на загрози, а й зменшувати їхню ймовірність.

Підсумовуючи, можна сказати, що потенційна втрата централізованого контролю та розпад усталених інституцій створюють умови для множинних, часто непередбачуваних загроз. Тому головне завдання сусідів і союзників — діяти на випередження, зміцнювати спроможності захисту та розвивати механізми оперативної взаємодії. Саме така комбінація заходів може знизити шкоду від кризових сценаріїв і врятувати життя мирних громадян у регіоні.