Для запуску трибуналу для росії бракує всього однієї країни - Сибіга

Зусилля міжнародної спільноти щодо створення Спеціального трибуналу для розслідування злочину агресії росії проти України стають все ближчими до практичної реалізації: за словами міністра закордонних справ Андрія Сибіги, для формального запуску процедури бракує всього однієї держави. Така новина викликає підвищену увагу експертів, громадськості та дипломатів, адже від остаточного рішення залежатиме хід міжнародного правосуддя щодо агресії, яка триває вже кілька років.

Для запуску трибуналу бракує однієї держави — що це означає

Станом на 10 квітня, як повідомив міністр закордонних справ, до Розширеної часткової угоди в межах Ради Європи висловили готовність приєднатися 15 країн. Для початку процедури необхідно щонайменше 16 учасників. Це означає, що формально ініціатива знаходиться на завершальній стадії: рішення щодо створення трибуналу може бути винесене на голосування Комітету міністрів у Кишиневі вже наступного місяця, якщо приєднається ще одна держава-учасниця.

Країни, їхня позиція та значення ініціативи

Серед тих, хто вже підтвердив готовність приєднатися: Хорватія, Естонія, ФРН, Латвія, Литва, Люксембург, Молдова, Нідерланди, Норвегія, Словенія, Іспанія, Швеція, Велика Британія, Коста-Рика і відсьогодні Португалія. Саме приєднання Португалії міністр назвав важливим кроком, який демонструє міжнародну відданість принципам підзвітності та правосуддя.

Юридично мінімум у 16 країн забезпечить можливість созвати голосування і рухатися далі з процедурою створення трибуналу. Це не лише символічний успіх для України та її партнерів, але й практичний інструмент для забезпечення відповідальності за агресію: створення окремого органу для переслідування злочину агресії дозволить уникнути процедурних обмежень у національних судах та подолати складнощі міжнародної юрисдикції.

Що далі і які можливі наслідки

Якщо потрібна ще одна держава підтвердить готовність приєднатися, Комітет міністрів Ради Європи зможе розглянути питання на засіданні в Кишиневі у травні. У разі позитивного рішення стартуватиме юридична процедура оформлення та призначення складу трибуналу, визначення мандату й операційних механізмів.

Однак навіть після формального створення трибуналу шлях до реальних процесів буде непростим: знадобиться зібрати докази, організувати доставку підсудних у разі арештів, встановити міжнародну співпрацю щодо обміну інформацією та забезпечити захист свідків. Разом з тим, створення Спеціального трибуналу матиме важливий політико-правовий ефект — це стане сигналом, що міжнародне право може реагувати на акти агресії великомасштабного характеру та що порушники можуть не уникнути відповідальності.

Україна продовжує закликати інші країни приєднатися до ініціативи, наголошуючи на історичному значенні кроку: за словами українських посадовців, йдеться про можливість «вперше з часів Нюрнберзького трибуналу» притягнути до відповіді за злочин агресії. Це порівняння підкреслює міжнародну вагу питання, хоча юридичні та процедурні контексти відрізняються від тих, що були у середині ХХ століття.

У найближчі тижні увага буде зосереджена на дипломатичних контактів: хто стане шістнадцятим учасником, які технічні та політичні застереження можуть виникнути і як буде сформовано початковий механізм роботи трибуналу. Від успіху цієї ініціативи залежатиме не лише відновлення справедливості щодо конкретних злочинів, але й відновлення довіри до міжнародних механізмів захисту прав і норм у Європі та світі.