Дата публікації «Я вражений тим, що Україна робить під час війни» — Кошта пояснив, чому невизначені терміни вступу до ЄС
Опубліковано 20.02.26 04:00
Переглядів статті «Я вражений тим, що Україна робить під час війни» — Кошта пояснив, чому невизначені терміни вступу до ЄС 14

«Я вражений тим, що Україна робить під час війни» — Кошта пояснив, чому невизначені терміни вступу до ЄС

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

Попри постійну загрозу та руйнування, що приносить війна, Україна демонструє надзвичайну здатність до функціонування державних інституцій і мобілізації суспільних ресурсів. Саме це вказав у своїх зауваженнях єврокомісар Кошта, відмітивши високий рівень організації й готовності до реформ навіть у кризових умовах. Водночас він підкреслив важливу деталь: емоційна підтримка та політична солідарність — важливі, але недостатні для визначення чітких календарних термінів вступу до ЄС. Причини невизначеності лежать не лише в геополітиці, а передусім у техніко-юридичних стандартах, яких очікує Євросоюз.

Чому терміни залишаються невизначеними

Основна причина, через яку ніхто не може зараз назвати конкретну дату, — це необхідність послідовного виконання вимог. Євросоюз оцінює не декларації, а практичні результати: зміни в законодавстві, роботу судової системи, ефективність антикорупційних органів, прозорість державних закупівель і дотримання прав людини. Кошта наголосив, що навіть при високому рівні політичної підтримки серед країн-членів, рішення про членство має базуватися на об'єктивних вимірах прогресу.

Крім того, існує природна інерція бюрократичних та юридичних процедур: оцінки, технічні адаптації і узгодження законодавства з acquis communautaire займають час. Навіть якщо реформи просуваються швидко, їхня імплементація та підтвердження відповідності стандартам можуть виявити непередбачені прогалини, які треба усунути. Отже, терміни залежать від якості виконання, а не від швидкості заяв чи емоційної підтримки.

Що означають Копенгагенські критерії для реформ

Копенгагенські критерії — це комплекс стандартів, що включають політичні, економічні та правові вимоги. Політичний блок вимагає стабільності інститутів, верховенства права, гарантування прав людини і захисту меншин. Економічна частина передбачає наявність функціонуючої ринкової економіки та здатність витримати конкурентний тиск на внутрішньому ринку ЄС. Нарешті, правова складова вимагає гармонізації національного законодавства з правом ЄС і практичної спроможності застосовувати ці норми.

Для Україна це означає не лише прийняття нових законів, але й реальні зміни у повсякденній роботі державних органів: незалежність судів, прозорість у роботі органів влади, ефективні механізми для залучення та захисту інвестицій, стандарти регулювання різних секторів економіки. Міжнародні експерти і місцеві партнери відстежують не лише формальні кроки, а й стійкість їх застосування в часі.

Практичні наслідки для політики та суспільства

Слова Кошта несуть конкретні політичні сигнали. По-перше, вони підсилюють вимогу до прискорення і систематизації реформ: поверхневі чи декларативні зміни не принесуть бажаного результату. По-друге, наголошується роль громадянського суспільства та незалежних інституцій у контролі якості реформ. Активні громадські ініціативи, журналістські розслідування і контроль з боку міжнародних партнерів допомагають зробити процес прозорішим і менш вразливим до зловживань.

Для уряду та парламенту це виклик можливостей і компромісів: в умовах війни треба правильно розставляти пріоритети і водночас не відкладати ключові зміни, що визначають довгострокову траєкторію країни. Міжнародна технічна допомога, програми підтримки та експертні місії можуть пришвидшити окремі елементи трансформації, але кінцевий результат залежатиме від політичної волі та здатності впроваджувати реформи у складних умовах без шкоди для обороноздатності та базових потреб населення.

Варто також пам'ятати про аспект безпеки: хоча багато країн демонструють готовність підтримати Україна, правові і процедурні механізми вступу до блоку вимагають ретельної оцінки наслідків для всієї спільноти. Тому навіть за наявності політичної солідарності остаточні кроки можуть відтягуватися, поки не буде впевненої гарантії, що новий член зможе повноцінно інтегруватися і дотримуватися норм.

Підсумовуючи, можна сказати, що реакція європейських інституцій — поєднання визнання досягнень і прагматичних вимог. Для Україна це означає постійне підтвердження результатів через конкретні дії, системну роботу над інституційними змінами та активну співпрацю з партнерами. Лише за таких умов побажання і підтримка можуть поступово трансформуватися у чіткі кроки на шляху до повноцінного членства в ЄС, навіть якщо часові рамки залишаються поки що невизначеними.