Яке свято відзначають 27 січня: церковний календар

Кожна календарна дата має багатошарове значення для суспільства: історичне, релігійне та суспільно-політичне. У православній традиції 27 січня виділяється як день пам’яті великого церковного пастиря, а водночас ця дата в сучасному контексті набуває ширшого громадського значення. Щоб розкрити її зміст, варто розглянути, кого вшановують цього дня, які богослужбові та народні практики її супроводжують, а також як дата впливає на суспільну і політичну дискусію навколо пам’яті та милосердя.

Кого вшановують і богословський контекст

Традиційно у цей період церковного року згадують одного з видатних отців Церкви, Іван Златоуст, чия постать асоціюється з гостротою проповіді, пастирською опікою та соціальною відповідальністю. У текстах його проповідей часто звучать заклики до справедливості, допомоги бідним і суворої моральної вимоги до владних осіб — теми, які роблять пам’ять про нього релевантною не лише для релігійного життя, а й для суспільної етики. У різних юрисдикціях точна дата пам’яті може коригуватися через розбіжності між юліанським і григоріанським календарями, тому парафіяльні оголошення допомагають вірянам зорієнтуватися у місцевому богослужбовому розкладі.

Богослужбові практики та народні звичаї

У храмах у цей день звершують спеціальні служби: читаються акафісти, тропарі, частини творів святого, організовуються спільні молитви за мир та за потреби громади. Для багатьох прихожан участь у богослужінні стає нагодою до каяття та внутрішнього оновлення — звертання уваги з зовнішніх обрядів на духовну працю над серцем. Поза храмом у народній практиці січневий період часто пов’язаний із турботою про ближніх: відвідинами нужденних, благодійними обідами чи зборами допомоги. Саме такі діяння — конкретне втілення настанов святого — підтримують суспільну солідарність в холодний сезон.

Суспільне і політичне значення дати

Окрім релігійного виміру, 27 січня має міжнародне значення: це також дата Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, визнана ООН. Така подвійність робить цей день особливо важливим для публічної політики пам’яті. Державні установи, громадські організації та релігійні спільноти часто координують спільні заходи — від меморіальних церемоній до просвітницьких програм у школах. У політичному дискурсі пам’ять про трагедії минулого слугує нагадуванням про необхідність захисту прав людини, боротьби з антисемітизмом, ксенофобією та іншими проявами ненависті.

У країнах з активним громадянським суспільством дата стимулює державну відповідальність: ухвалення рішень щодо збереження архівів, підтримки музеїв, фінансування освітніх ініціатив і законодавчих кроків, спрямованих на протидію запереченню злочинів проти людяності. Роль церковних інституцій у цьому процесі часто полягає в промоції моральних засад, організації благодійних акцій і в підтримці діалогу між різними релігійними та національними спільнотами.

Для політиків і громадських лідерів день пам’яті — це також тест на відповідальність: чи здатна спільнота визнати провини минулого, забезпечити вшанування жертв і одночасно сприяти примиренню та відновленню. Учасники публічних заходів закликають до консолідації зусиль у сфері освіти, пам’яті та соціальної підтримки постраждалих, щоб превентивно боротися з ненавистю та переслідуваннями в майбутньому.

Таким чином, незалежно від того, з яким мотивом люди приходять до храму або беруть участь у громадських акціях, 27 січня поєднує релігійну пам’ять про великого святого-пастиря з важливими суспільно-політичними імперативами — пам’яттю, милосердям та громадянською відповідальністю. Участя у богослужіннях, благодійних проектах або меморіальних заходах дозволяє кожному знайти свій спосіб відповісти на заклик до справедливості й людяності, що звучить у цей день у церковному календарі та в громадському житті.