Хвилина тиші: фельдшерка розповіла, як рятують людей з-під завалів після ворожих атак. Відео

Коли після вибуху на місці лишається пил, запах гару та розкидані уламки, кожна секунда має вирішальне значення. У матеріалі — розповідь фельдшерки, яка на власному досвіді знає, як працюють команди на місці атаки, чому інколи допомагає проста тиша, і які навички можуть урятувати життя мирних мешканців.

Хвилина тиші: фельдшерка розповіла, як рятують людей з-під завалів після ворожих атак. Відео

Фельдшерка, яка попросила називати її Олена, пригадує, що перші хвилини на місці події нагадують хаос: люди, машини, запах палива. Проте для рятувальників цей хаос має бути організованим. Першочергове завдання — оцінка ризиків і визначення безпечних зон, адже початок пошуково-рятувальних робіт завжди пов’язаний із можливістю повторних обвалів або прихованих боєприпасів. "Ми спочатку переконуємося, що можемо працювати без загрози для життя команди", — каже вона.

На місці одночасно діють сапери, інженери, кінологи з собаками, оператори дронів та медики. Роль медичної групи — бути готовими до негайного втручання: зупинити кровотечі, відновити прохідність дихальних шляхів, провести базову реанімацію та підготувати постраждалого до евакуації. Саме від оперативності та вміння надати перша медична допомога залежить доля багатьох постраждалих.

Одним із найпростіших, але надзвичайно ефективних прийомів, яким часто користуються рятувальники, є так звана хвилина тиші. Коли всі грубі інструменти відставлені, а техніка вимкнена, команда прислухається — іноді саме поодинокий шепіт, кашель або подих під завалами вказує на місце перебування людини. "Це не магія, а уважність. Коли всі звуки заглушені, людське вухо може робити дивовижні речі", — додає Олена.

Як працюють рятувальники: тактика та безпека

Робота під завалами — це поєднання техніки та ручної праці. На першому етапі проводять візуальний і акустичний огляд: використовують камери, акустичні датчики, тепловізори та дронів для виявлення джерела звуку або тепла. Кінологи допомагають швидко локалізувати людей. Але техніка не замінює досвіду: рятувальники вчитуються в найменші деталі, бо іноді відсутність результату від «гучних» методів змушує повернутися до старих перевірених способів — прислухатися.

Під час розкопок важливо уникати зайвих вібрацій та навантажень, які можуть спричинити подальші обвали. Тому використовують спеціальні підпірки, ретельно планують доступ до потерпілого і працюють маленькими проміжками. Медична бригада стоїть поряд і вже має під рукою комплекти для перша медична допомога, інструменти для забезпечення дихальних шляхів та засоби для інфузійної терапії. Якщо постраждалий знайдений живим, відпрацьовується мить до миті: зупинка кровотечі, фіксація переломів, знеболювання та безпечна евакуація.

Також рятувальники приділяють увагу психологічному стану потерпілих і своїй витривалості. Під час навчань і справжніх викликів тренують не лише техніку, але й комунікацію: як говорити з тими, хто під завалами, як давати вказівки, щоб не провокувати паніку, і як підтримати одне одного у команді.

Емоції, навчання та поради для цивільного населення

Олена відверто говорить про важку емоційну складову роботи. Коли вдається витягти людину живою — це радість і полегшення. Але трапляються і випадки, коли рятувати вже пізно. Перед початком кожної операції команда часто влаштовує коротку хвилину мовчання, щоб вшанувати загиблих і зосередитися для безпомилкової роботи.

Вона наголошує: мешканці зон ризику повинні знати базові правила поведінки під час обстрілів і вміти прості прийоми перша медична допомога. Навіть елементарні навички — накладення джгута чи плоске положення при підозрі на травму хребта — можуть врятувати життя до приїзду професійної допомоги. Також Олена радить не наближатися до нестабільних конструкцій, не використовувати відкритий вогонь серед уламків і одразу інформувати рятувальну службу, якщо бачите або чуєте підозрілі звуки під завалами.

Щодо відеоматеріалів: фельдшерка підтримує ідею фіксації операцій для навчання та аналізу, але закликає дотримуватися етики — не транслювати приватні страждання і не перетворювати роботу на шоу. "Відео має навчати, а не експлуатувати трагедію", — підкреслює вона.

Закінчуючи розмову, Олена наголошує на головному: порятунок під завалами — це командна робота, де важливі і техніка, і людське вухо, і підготовка. Іноді найпростіший інструмент — це хвилина тиші, яка дає шанс почути тих, хто чекає на допомогу.