Кошти на рейках: Укрзалізниці потрібна нова модель фінансування — медіа

Питання фінансування залізниць в Україні набуло нового значення на тлі зростаючих тарифів, скорочення маршрутів і обмеженого доступу до інвестицій. У суспільному діалозі дедалі частіше згадується потреба у переосмисленні підходів до забезпечення роботи Укрзалізниці та створенні нової моделі фінансування, яка б враховувала як соціальну складову, так і вимоги ринку. Ця стаття розглядає ключові проблеми нинішньої системи, можливі альтернативи та практичні кроки для переходу до сталого фінансування залізничної інфраструктури.

Чинна ситуація та її наслідки

Сьогодні модель, що грунтувалася на перехресному субсидіюванні між пасажирськими та вантажними перевезеннями, виявилася вразливою. Падіння попиту на окремі пасажирські напрямки, подорожчання енергоносіїв, зношена інфраструктура і необхідність модернізації рухомого складу призвели до того, що оперативні витрати перевищують доходи. Як наслідок, держава стабільно виділяє додаткові дотації, але такий підхід не вирішує системних дефектів: зростає залежність від бюджетних вливань, знижується ефективність управління та відкриваються корупційні ризики при розподілі коштів.

Крім того, демографічні тенденції і конкуренція з автобезпечними та авіаційними перевезеннями змінюють географію попиту. Маршрутна мережа потребує перегляду: частина сполучень є економічно невигідною, інші — недозавантажені. Без прозорих критеріїв субсидування та інструментів мотивації приватних інвесторів ситуація лише поглибиться.

Чому потрібна нова модель фінансування

Потрібна модель, яка поєднає соціальну відповідальність держави з принципами ринкової ефективності. Це означає, що державне фінансування має бути цілеспрямованим: покривати саме соціально важливі маршрути, де ринок не здатен забезпечити доступність послуг, а не ставати джерелом безконтрольних дотацій. Паралельно необхідно стимулювати інвестиції у модернізацію рухомого складу та оновлення шляхів через механізми концесій, державно-приватні партнерства і створення цільових фондів.

Цифрова трансформація — ще один ключовий елемент: електронна комерція квитків, автоматизоване управління логістикою та моніторинг витрат у реальному часі зменшать операційні ризики і підвищать прозорість використання бюджетних коштів. Прозорі індикатори ефективності дозволять пов’язувати обсяги дотацій зі зрозумілими результатами, а також підвищать довіру з боку платників податків та інвесторів.

Шлях до реформ: варіанти та ризики

Експерти пропонують декілька практичних кроків. По-перше, впровадження змішаної моделі фінансування, де держава субсидує лише соціально важливі маршрути, а комерційні напрямки переходять під управління на конкурентних засадах. По-друге, запровадження концесій та державно-приватних партнерств для модернізації рухомого складу і інфраструктури, що дозволить залучити приватний капітал і трансфер технологій. По-третє, диференціація тарифів із механізмами компенсацій для вразливих груп населення та стимулювання пік-годин попиту.

Разом із цим існують ризики: недостатня політична воля, слабкий контроль за виконанням інвестиційних проєктів і можливість укладання неприбуткових угод із приватними партнерами. Важливою гарантією успіху стане створення прозорих конкурсних процедур, чітких KPI для отримувачів субсидій і системи аудиту витрат.

Поетапний план реформ має включати короткострокові кроки — ревізію тарифної політики, оптимізацію мережі, середньострокові — запуск пілотних концесій і цифрових сервісів, довгострокові — побудову сталого фінансового механізму, що поєднає джерела державного, приватного та ринкового фінансування. Такий підхід дозволить мінімізувати шоки для пасажирів і бізнесу та забезпечити поступову трансформацію системи.

Зрештою, громадське обговорення і залучення незалежних аудиторів і експертів мають стати невід'ємною частиною процесу. Тільки системні зміни, підкріплені прозорою звітністю і відповідальністю, можуть гарантувати стале фінансування залізничного сектору і збереження якісних пасажирських послуг. Потрібна збалансована модель, що об'єднає елементи державної підтримки, приватної ініціативи та ринкової ефективності для розвитку інфраструктури і забезпечення надійних перевезень для країни.