Пожиттєвий статус PEP став інструментом дискримінації банків проти чесних посадовців

Українська практика надання пожиттєвого статусу особам, які підпадають під категорію PEP, викликала хвилю обурення серед держслужбовців і правників. Що обіцяли як інструмент боротьби з корупцією та відмиванням коштів, на ділі стало джерелом проблем для тих, хто чесно служить державі.

Пожиттєвий статус PEP став інструментом дискримінації банків проти чесних посадовців

За словами Тараса Ковальського, керівника корпоративної практики і партнера юридичної фірми Alekseev, Boyarchukov and Partners, ідея про те, що антикорупційні механізми мають захищати суспільні інтереси, зазнала викривлення. "Пожиттєвий статус PEP, який вводився під гаслами безкомпромісної боротьби з корупцією та відмиванням коштів, на практиці перетворився на інструмент бюрократії і дискримінації чесних посадовців", — констатує експерт.

Банки, прагнучи уникнути ризиків та штрафів за недотримання правил фінансового моніторингу, автоматично підходять до клієнтів із пожиттєвим статусом PEP особливо жорстко. Це призводить до відмов у відкритті рахунків, блокувань транзакцій, затримок у проведенні платежів та ускладнень при оформленні кредитів. Як наслідок, державні службовці, які не мають жодних зв’язків із корупційними схемами, стикаються з відчутними труднощами у веденні повсякденного життя і виконанні службових обов’язків.

Наслідки та причини: як страх банків перетворив закон на проблему

Головна причина — страх фінансових установ перед регулятором та міжнародними стандартами, зокрема вимогами AML і рекомендаціями FATF. У відсутності чітких механізмів диференціації ризику і прозорих критеріїв віднесення до PEP, банки вибирають найпростішу тактику: застосовувати максимальні обмеження до всіх, хто має відповідний статус, незалежно від реального ризику. Це породжує дискримінаційні практики.

Ще один аспект — юридична невизначеність. Положення про пожиттєвий статус часто формулюються широкими категоріями, без чітких механізмів зняття статусу або перегляду. Через це чесні посадовці можуть залишатися в такому статусі роками, не маючи можливості довести свою непричетність до злочинів чи ризикованих операцій. Паралельно з цим публічність реєстрів і ставлення суспільства формують додаткове репутаційне навантаження.

Економічна складова проблеми також важлива: обмеження доступу до фінансових послуг знижують мобільність кадрів, ускладнюють міжнародні поїздки та співпрацю з іноземними партнерами. Це шкодить не лише окремим особам, а й ефективності державного управління загалом.

Шляхи вирішення: баланс між безпекою і правами громадян

Щоб повернутися до принципів пропорційності та захисту прав, фахівці пропонують низку кроків. По-перше, необхідно ввести чіткий, обґрунтований та прозорий механізм перегляду статусу PEP з можливістю його скасування за певних умов. По-друге, слід розвивати ризик-орієнтований підхід у банківському контролі: не весь пожиттєвий статус означає однакову небезпеку, і це має відображатися в політиці фінансових установ.

По-третє, важливе значення має підвищення кваліфікації compliance-підрозділів банків та створення надійних каналів комунікації між бізнесом, регулятором і посадовцями. Законодавчі зміни мають поєднувати вимоги до боротьби з відмиванням коштів і регулювання, яке не перетворює адекватні заходи на інструмент дискримінації. Зокрема, доцільно прописати строк дії статусу або критерії його актуалізації.

Нарешті, важливу роль може зіграти практика судового захисту прав осіб, які постраждали від неправомірних дій банків. Механізми оскарження, публічна звітність та прозорі процедури допоможуть знизити кількість випадків, коли чесні посадовці страждають від наслідків надмірного застосування правил.

Питання балансу між безпекою фінансової системи і правами людини лишається відкритим. Україна потребує реформованого, розумного підходу до статусу PEP, щоб антикорупційні заходи не перетворилися на інструмент дискримінації проти тих, хто служить державі чесно.