путіну потрібна секретна армія за Уралом, але він "просів" в Україні. Інтерв’ю зі Жмайлом

Розмова з військовим аналітиком Жмайлом проливає світло на те, як Москва намагається шукати запасні шляхи для зміцнення своєї військової потуги далеко від європейської частини країни, та чому одночасно стикається з проблемами на фронті в Україні. У цьому матеріалі зібрані основні тези експерта, оцінка ризиків і практичні рекомендації для оборонної політики в умовах затяжного конфлікту.

Чому формування за межами європейської росії — це не швидкий рецепт успіху

За словами Жмайла, створення нових підрозділів у віддалених регіонах пов'язане з бажанням мати стратегічну глибину та альтернативні маршрути маневру. Проте формальні «запаси» — це лише частина питання. Потрібно розуміти, що мобілізаційні центри в Сибіру або за Уралом потребують часу, навчання, логістичного забезпечення та системи командування, яка зможе швидко інтегрувати ці сили в операційну структуру.

Крім того, слабкі місця російської стратегії не завжди криються в кількості людей: часто вирішальними є питання логістики, координації і морального стану. Саме ці фактори, на думку експерта, роблять сумнівним сценарій, в якому віддалені формування самі по собі переломлять хід бойових дій у короткий термін.

Оперативні ризики: що відбувається на фронті і чому локальні паузи небезпечні

Жмайло наголошує, що локальні операції мають величезне значення для збереження ініціативи. Навіть короткочасне припинення активності в певному секторі створює вакуум, який противник прагнутиме заповнити. Якщо, наприклад, знизиться тиск у районі певного міста, супротивник може активізувати розвідку, створити опорні пункти і підготуватися до маневру в суміжних ділянках. Така поведінка дозволяє агресору «переформатувати» сили і шукати слабкі місця в обороні.

Ключові фактори успіху віддалених формувань — це не тільки наявність людей, а й рівень підготовки, забезпечення технікою та боєприпасами, а також якість командування. Якщо ці компоненти відсутні або слабо розвинені, то навіть значні людські ресурси будуть малоефективними. Тому вплив формувань, які створюють за Уралом, буде обмеженим без ефективної логістики і координації.

Окремо слід виділити роль розвідки і систем раннього виявлення. Саме вони дозволяють своєчасно помітити спроби перекинути сили та уникнути сюрпризів. Жмайло підкреслює: без адекватної розвідувальної підтримки навіть добре укомплектовані підрозділи можуть опинитися в невигідному становищі.

Рекомендації для захисту та стратегії адаптації

Із розмови випливає кілька практичних висновків, які можуть допомогти зменшити негативний ефект від спроб противника створити «таємну армію» в глибині території країни:

По-перше, збереження активності та контртисків на ключових тактичних ділянках. Навіть локальні операції мають стратегічне значення — вони не дають агресору вільно маневрувати і створювати нові загрози.

По-друге, інвестиції у розвідку та системи раннього виявлення — це пріоритет. Сучасні сенсорні мережі, безпілотні комплексі та інтегровані центри обробки даних дозволяють мінімізувати ризики перекидання сил з віддалених регіонів.

По-третє, підвищення мобілізаційної стійкості шляхом підготовки резервів і підтримки морально-психологічного стану підрозділів. Нові формування без належного навчання і мотивації виявляються вразливими під час реальних бойових дій.

По-четверте, акцент на логістиці та матеріально-технічному забезпеченні. Без надійних ланцюгів постачання жодна кількісна перевага не перетвориться на якісну перевагу на полі бою.

Нарешті, координація з міжнародними партнерами і адаптація стратегій під поточні реалії — це те, що дозволяє утримувати ініціативу та зменшувати ризики від будь-яких зовнішніх перестановок у силах противника.

Підсумовуючи думки Жмайла: спроби створити резерви далеко від місця конфлікту можуть надати додаткові опції для кремля, але не замінять необхідності вирішувати глибинні проблеми на фронті — фронт, резерви і локальні операції залишаються визначальними чинниками. Від того, наскільки швидко і гнучко відреагує оборона, залежатиме можливість нейтралізувати ці ризики та зберегти стратегічну перевагу.