росія націлилась на захоплення Донеччини, але не військовим шляхом: в ISW вказали на небезпеку для України

Аналітики попереджають про зростання ризиків у промислових та прифронтових регіонах України, де росія все частіше віддає перевагу не прямому воєнному штурму, а тоншим, довготривалим методам впливу. Мета такого підходу — поступове підривання довіри до центру ухвалення рішень і створення передумов для зміни управлінських реалій у певних адміністративних одиницях, зокрема в Донеччині. Міжнародні аналітичні центри, зокрема ISW, звертають увагу на те, що комплексна «м'яка» стратегія може призвести до втрати контролю над регіонами без масштабного застосування військової сили.

Оцінка ризиків: що саме загрожує регіону

Ключова небезпека полягає у поєднанні інформаційного, економічного та інституційного тиску, що створює умови для виникнення альтернативних центрів впливу. кремль використовує добре скоординовані кампанії дезінформації, фінансування прокладених структур і вплив на місцеві еліти, аби поступово витіснити легітимні органи влади з повсякденного управління. Така тактика включає маніпуляції настроями населення через медіа й соцмережі, підрив стабільності постачання життєво важливих послуг і створення юридичних перешкод для нормальної роботи органів місцевого самоврядування.

У результаті мешканці регіону отримують ілюзію вибору між «стабільністю» під контролем псевдоадміністрацій і відновленням довіри до центральної влади. Якщо цей процес не протидіяти системно, він може завершитись фактичним обмеженням впливу держави на території навіть без відкритого військового зіткнення.

Інструменти впливу: як Москва діє поза фронтом

Тактичний набір включає кілька взаємопов'язаних компонентів. По-перше, це інформаційні операції: генерація наративів, спрямованих на делегітимізацію української влади, підживлення конфліктів між громадами та дискредитацію реформ. По-друге, економічні заходи — блокування логістичних ланцюгів, цілеспрямовані удари по критичній інфраструктурі або маніпуляції з енергопостачанням, що створюють реальні побутові труднощі для населення.

По-третє, адміністративні та юридичні механізми: підтримка проросійських осередків у виборчих процесах, ініціювання судових позовів проти місцевих лідерів, а також використання «громадських» організацій як прикриття для розбудови мережі впливу. Важливий елемент — кібератаки на держреєстри та комунальні сервіси, які підривають доступ громадян до послуг та створюють атмосферу хаосу.

Практичні кроки: як Україні протидіяти негайно і системно

Відповідь має бути багаторівневою та скоординованою. По-перше, ключовим є посилення інформаційної стійкості: інвестувати в місцеві незалежні медіа, масштабні програми з медіаграмотності для населення та оперативні центри реагування на дезінформацію. По-друге — захист критичної інфраструктури і швидке відновлення сервісів, що мінімізує аргументи для прихильників альтернативних форм управління.

Посилення місцевого самоврядування має стати пріоритетом: підвищення прозорості бюджетних процесів, механізмів участі громад у прийнятті рішень і підтримка місцевих ініціатив, спрямованих на економічне відновлення. Слід окремо виділити інструменти правового захисту, які унеможливлюють легітимізацію підконтрольних сторонніх структур через сумнівні судові та адміністративні рішення.

На міжнародному рівні необхідна активна координація з партнерами для ідентифікації каналів фінансування гібридних операцій і тиску на юридичні та фінансові інструменти, що їх забезпечують. Санкції, дипломатичні ноти та публічний тиск мають бути спрямовані не лише на прямі військові загрози, а й на мережі, що фінансують підривні кампанії.

Окрему роль відіграють кіберзахист і правове регулювання цифрового простору: модернізація держсистем, резервні канали комунікацій, стандартизовані процедури реагування на кібератаки і навчання персоналу. Соціально-економічні ініціативи — підтримка малого бізнесу, інфраструктурні проєкти та програми зайнятості — підвищують стійкість громад і зменшують їх вразливість до зовнішніх маніпуляцій.

Важливо також працювати з локальними лідерами думок і громадськими організаціями для побудови довіри: швидкі відповіді на побутові проблеми, прозорі канали комунікації та залучення громадян до контролю за якістю послуг. Синергія центральних та місцевих зусиль, підтримана міжнародними партнерами, здатна нейтралізувати спроби «м'якої» експансії й убезпечити регіони від поступового витіснення державних інституцій без застосування зброї.

Отже, уроки аналітиків, включно з висновками ISW, підказують: конкуренція за контроль над територіями сьогодні відбувається не тільки на полі бою. Якщо не посилити інституційну стійкість, інформаційну оборону та економічну стійкість громад, ризик втрати впливу посилюватиметься. Саме тому комплексні, швидкі та координовані дії є критичними для збереження суверенітету й стабільності у прифронтових регіонах, зокрема в Донеччині.