Що не так з фразою "минулого року" та як сказати правильно

У політичній публіцистиці та державних комунікаціях точність формулювань має важливе значення: одна й та сама фраза може створити різне враження у виборця, журналіста або колеги. Серед таких формулювань часто обговорюють часові означення — зокрема словосполучення минулого року. У цій статті розглянемо, чому воно викликає суперечки, які варіанти вважаються мовно коректнішими в офіційних та публічних промовах, і як вибрати форму, що найкраще підходить для політичного контексту.

Чому формулювання створює питання в політиці

У політичному дискурсі кожне слово може стати приводом для аналізу: опоненти прискіпуються до стилю, медіа звертають увагу на підкріпленість фактів, а мовознавці — на відповідність нормам. Словосполучення минулого року іноді сприймають як кальку з іншої мови, через що з’являється помітний емоційний відтінок. Особливо це стосується виступів, пресрелізів і звітів, де відсутність однозначності може посилити підозру в недбальстві або невірному використанні мови.

Але лінгвістично ситуація складніша: схожість із російськими конструкціями не автоматично робить український варіант неправильним. Водночас у політиці питання стилю часто переходить межу граматики і стає питанням іміджу: говорити слід так, щоб мовлення звучало впевнено, природно та не викликало зайвих дискусій про походження слів. Тому багато політиків і комунікаційних команд обирають більш нейтральні та загальноприйняті варіанти.

Які варіанти вживати і коли

Існує кілька природних форм для позначення того самого проміжку часу. Найпоширеніші — торік та у минулому році. Обидва варіанти мають свої переваги в різних жанрах політичної комунікації. Торік — коротко, динамічно, підходить для журналістських заголовків, анонсів і мови, що має залишатися живою. У минулому році — більш формальний варіант, він доречний у звітах, офіційних заявах і аналітичних матеріалах, де важлива точність та стильова стриманість.

Словосполучення минулого року також зустрічається в мовленні, але у вузькому колі аудиторій може викликати дискусію про стилістичну «чистоту». Якщо ваша мета — уникнути зайвих інтерпретацій і зосередити увагу на змісті, краще віддати перевагу варіантам, які не піддаються сумніву. У текстах, що адресовані широкому загалу або міжнародним партнерам, доречно застосовувати саме торік або у минулому році, залежно від рівня формальності.

Практичні поради для політиків, журналістів та комунікаційних команд

Щоб зменшити ризик непорозумінь і підвищити ефективність повідомлення, дотримуйтесь простих практик. По-перше, визначайте тон і жанр звернення: у пресрелізі або статистичному звіті обирайте у минулому році, у короткому інтерв’ю або ефірі — торік. По-друге, перевіряйте синтаксичну узгодженість у складних конструкціях: уникайте кальок на кшталт «в минулого року», натомість пишіть «у минулому році» або переформулюйте речення.

По-третє, розробляйте внутрішні мовні стандарти для комунікаційних матеріалів: глосарій типових виразів і рекомендованих форм допоможе уникнути розбіжностей між речниками, пресслужбами і політичними консультантами. Четверта рекомендація — відчуття балансу між мовною чистотою та природністю мови: іноді штучна суворість може зробити звернення відчуженим, а надмірна розмовність — знизити авторитетність повідомлення.

Нарешті, пам’ятайте про культурний контекст і чутливість аудиторії. У внутрішніх дискусіях про мовну політику важливо пояснювати вибір форми, а не просто уникати певних конструкцій із страху критики. Освічений підхід до мови — це не лише вживання нормативних форм, але й уміння адаптувати стиль під завдання: комунікувати зрозуміло, переконливо і без зайвих приводів для суперечок.

Отже, у політичних текстах і промовах найкраще орієнтуватися на ясність і відповідність жанру: коли потрібна стислість і емоційна доступність, вживайте торік; коли важлива формальність і офіційний тон — обирайте у минулому році. Використання минулого року можливе, але виважене, з урахуванням аудиторії та іміджевих ризиків. Дотримання таких простих принципів допоможе робити політичну комунікацію більш професійною і менш вразливою до надмірних тлумачень.