Сергій Пономарьов
Росія може використовувати пропалестинські акції та радикальні рухи в Європі як інформаційне прикриття для диверсій проти об’єктів, пов’язаних із підтримкою України. Про це заявив військовий експерт і колишній співробітник Служби безпеки України Іван Ступак, коментуючи ризики для європейських країн на тлі активізації гібридних операцій кремля.
За його словами, російські спецслужби зацікавлені в тому, щоб будь-які напади, підпали чи спроби пошкодження інфраструктури мали вигляд наслідків внутрішнього політичного або релігійного конфлікту. У такому разі увага суспільства та правоохоронних органів може бути зосереджена на протестному середовищі, а не на можливих організаторах і замовниках диверсії.
Йдеться не про звинувачення всіх учасників пропалестинських мітингів чи гуманітарних ініціатив. Більшість таких людей висловлюють власну громадянську позицію та не мають жодного стосунку до насильства. Однак, як наголошує Ступак, масштабні акції протесту можуть створювати середовище, у якому легше загубити провокаторів, агентів впливу або окремі групи, готові виконувати завдання російських спецслужб.
Як кремль може використовувати суспільну напругу
Росія протягом останніх років активно застосовує тактику гібридної війни. Вона передбачає поєднання пропаганди, кібератак, вербування виконавців, поширення дезінформації та організації диверсій. Основна мета таких операцій полягає не лише у фізичному пошкодженні конкретного об’єкта, а й у створенні хаосу, недовіри та конфліктів усередині європейських суспільств.
Пропалестинські акції в окремих країнах проходять на тлі гострих дискусій щодо війни на Близькому Сході, міграції, безпеки та ролі європейських урядів у міжнародній політиці. Ці теми вже самі по собі викликають сильні емоції. Саме тому їх можуть намагатися використати для маскування дій, які не мають нічого спільного з мирним протестом або захистом цивільного населення.
Потенційними цілями диверсантів можуть бути склади, транспортні вузли, виробничі підприємства, військові об’єкти, центри логістики та інша інфраструктура, яка прямо або опосередковано пов’язана з допомогою Україні. Після такого інциденту російська пропаганда може поширювати версію про нібито спонтанний напад радикалів, конфлікт на релігійному ґрунті або прояв внутрішнього тероризму.
Окремий напрямок роботи кремля — формування хибної картини подій. У соціальних мережах можуть одночасно з’являтися відео з протестів, непідтверджені повідомлення про нападників, емоційні заяви та звинувачення на адресу різних політичних груп. За короткий час це здатне створити інформаційний шум, у якому складно відокремити факти від навмисної маніпуляції.
Чому диверсії складно одразу пов’язати з росією
Однією з особливостей російських операцій є використання посередників. Виконавцями можуть ставати громадяни європейських країн, радикально налаштовані активісти, кримінальні елементи або люди, яких залучили через анонімні канали в інтернеті. Їм можуть запропонувати гроші, використати шантаж або переконати, що вони беруть участь у політичній боротьбі.
Такий підхід дає організаторам змогу зберігати дистанцію від злочину. Якщо виконавця затримують, він може не знати справжніх замовників або мати лише обмежені контакти з координаторами. У результаті слідству доводиться аналізувати фінансові перекази, цифрові сліди, телефонні контакти та маршрути пересування, щоб встановити зв’язок із російськими спецслужбами.
Додаткову складність створює й те, що диверсії можуть здійснюватися під виглядом побутових або кримінальних інцидентів. Підпал транспортного засобу, пошкодження майна чи спроба проникнення на об’єкт спочатку можуть не сприйматися як частина скоординованої операції. Лише після порівняння кількох подібних випадків правоохоронці можуть побачити спільну схему.
Ключовим завданням для європейських служб безпеки є не ототожнювати мирні протести з диверсійною діяльністю, але водночас уважно перевіряти будь-які спроби використати масові заходи для насильства. Надмірна підозріливість може посилити радикалізацію та спричинити дискримінацію, а недостатня увага — створити сприятливі умови для діяльності ворожих агентів.
Якою має бути відповідь Європи
Для протидії таким загрозам необхідна координація між розвідками, поліцією, органами кібербезпеки та місцевою владою. Важливо обмінюватися даними про підозрілих посередників, способи вербування, джерела фінансування та типові ознаки організованих диверсій. Водночас громадян не можна перетворювати на об’єкт тотального контролю лише через їхні політичні або релігійні погляди.
Велику роль відіграє інформаційна стійкість суспільства. Якщо громадяни перевіряють повідомлення, не поширюють непідтверджені звинувачення та не реагують на провокації, російським пропагандистам складніше досягати бажаного ефекту. Після будь-якого інциденту офіційні структури мають якомога швидше надавати чітку й перевірену інформацію, пояснювати перебіг розслідування та спростовувати очевидні маніпуляції.
Окрему увагу слід приділяти захисту підприємств і установ, які допомагають Україні. Це стосується не лише фізичної охорони, а й перевірки персоналу, кіберзахисту, контролю доступу, відеоспостереження та підготовки планів реагування на надзвичайні ситуації. За умов постійної гібридної загрози безпека має бути комплексною, а не обмежуватися посиленням охорони після вже скоєного нападу.
Експерт вважає, що росія й надалі намагатиметься використовувати найбільш конфліктні теми для дестабілізації Європи. Підтримка України, міграція, ситуація на Близькому Сході та соціальна нерівність можуть стати інструментами для розпалювання ворожнечі. Тому головним захистом від таких операцій є поєднання професійної роботи спецслужб, відповідальної політики та здатності суспільства критично оцінювати інформацію.
Водночас важливо пам’ятати: будь-які висновки про причетність росії до конкретної диверсії мають ґрунтуватися на доказах і результатах розслідування. Саме прозорий аналіз фактів дає змогу не лише встановити організаторів, а й не дозволити кремлю досягти головної мети — перетворити окремий злочин на масштабний конфлікт між громадянами.