Цифри неспівмірні: американські аналітики порахували втрати росії і України від початку повномасштабної війни

За кілька років відкритого конфлікту з’явилося багато оцінок збитків для обох сторін, але не всі вони порівнянні за методологією та охопленням. Останні підрахунки, опубліковані групою експертів зі Сполучених Штатів, знову привернули увагу громадськості, адже демонструють значні відмінності за структурою та обсягом втрат. Аналіз торкається не лише прямих людських жертв, а й руйнувань житлової та критичної інфраструктури, знищеної техніки, а також довготривалих економічних наслідків, які позначаться на обох країнах ще десятиліттями.

Що саме підрахували і які цифри прозвучали

Автори звіту використали широкий спектр джерел для формування оцінок: відкриті дані, супутникові знімки, звіти місцевих адміністрацій і гуманітарних організацій. За підсумками аналізу аналітики оцінили комплексні втрати однієї з країн у межах приблизно 1,2 мільйона умовних одиниць, що включає людські втрати, знищену або виведену з ладу техніку, логістичні та операційні витрати. Водночас для України домінуючими у структурі збитків стали руйнування цивільної інфраструктури, потреби в реконструкції населених пунктів, витрати на соціальну підтримку внутрішньо переміщених осіб та витрати на медичну реабілітацію поранених.

Важливо розуміти, що під терміном втрати в різних звітах зазвичай приховано різні категорії — прямі людські жертви, поранені, втрата бойової техніки, витрати на логістику і мобілізацію, а також опосередковані економічні збитки від зупинки виробництва й втрати експортних ринків. Через це абсолютні числа можуть сприйматися як неспівставні, якщо не враховувати методологічні відмінності.

Методологія підрахунків та її обмеження

Для отримання оцінок аналітики поєднують OSINT-аналітику, аналіз супутникових і аерофотознімків, відкриті реєстри і поліклінічні або госпітальні дані. Такі підходи дозволяють швидко формувати приблизні картини, але вони мають суттєві обмеження. По-перше, доступ до постраждалих територій часто ускладнений або неможливий для незалежних спостерігачів. По-друге, супутникові знімки можуть не відображати внутрішніх ушкоджень будівель або підземної інфраструктури. По-третє, частина втрат у ланцюгах постачання та довгострокових економічних наслідків взагалі важко піддається кількісній оцінці.

Крім того, показники можуть коригуватися під впливом політичних факторів і різного підходу до класифікації пошкоджень. Наприклад, деякі звіти рахують ті чи інші одиниці техніки як повністю втрати, інші — як тимчасово виведені з ладу. Звідси випливає, що цифри, оприлюднені різними центрами, часто відрізняються і вимагають ретельної інтерпретації.

Наслідки для безпеки, економіки та суспільства

Наведені оцінки мають прямий вплив на державну політику, планування бюджету і міжнародну допомогу. Високі сукупні витрати створюють додаткове навантаження на державні фінанси, що змушує уряди перенаправляти ресурси з соціальної сфери на оборонні потреби. Для України ключовими пріоритетами залишаються відновлення транспортної і житлової інфраструктури, розбудова системи соціального захисту для вимушено переміщених осіб та інвестиції в охорону здоров’я та реабілітацію ветеранів. Для країни з великими сукупними видатками на війну наслідки виражаються в посиленому тиску на економічну стабільність, необхідності значних витрат на мобілізацію й утримання озброєнь.

Довгострокові наслідки включають демографічні зміни — втрата працездатного населення, зниження народжуваності, руйнування освітніх і медичних установ, що ускладнить економічне відновлення на роки. Водночас такі підрахунки стають важливим інструментом у міжнародному дискурсі: донори і міжнародні інституції отримують підґрунтя для формування програм допомоги, а політики — вагомі аргументи для коригування стратегій безпеки та відбудови.

Підсумовуючи, наявні оцінки від американських експертів підкреслюють складність і багатовимірність наслідків військових дій. Незважаючи на розбіжності в цифрах і методологіях, загальне послання звучить однаково: війна породжує великі та тривалі витрати як у людському, так і в матеріальному вимірі, і для їхнього пом’якшення знадобляться скоординовані міжнародні зусилля, прозорі методики оцінки і довгострокові інвестиції у відновлення постраждалих регіонів. Далі важливо стежити за оновленнями звітів, порівнювати підходи різних аналітичних центрів і вимагати більшої прозорості у публікаціях, аби робити виважені політичні та гуманітарні рішення.