Український ОПК готовий продавати більше, ніж купує держава: що заважає експорту

Замість того, щоб лише задовольняти державні потреби, заводи і конструкторські бюро прагнуть виходити на зовнішні ринки. Але між бажанням і реальністю лежить низка перешкод, які гальмують розвиток український ОПК і не дають розкрити повний експортний потенціал. Мова не лише про виробничі потужності — йдеться про правила гри, довіру партнерів і системну підтримку, яких потребує галузь у воєнний і післявоєнний періоди.

Український ОПК готовий продавати більше, ніж купує держава: що заважає експорту

Підприємства звітують про завантажені цехи, кваліфіковані кадри і продукти, які конкурентні за характеристиками. Однак масштабний вихід на зовнішні ринки стримується комплексом факторів. По-перше, це регуляторні складнощі: процедури отримання експортних дозволів часто непрозорі та затягнуті, а правила можуть змінюватися без попередження. По-друге, фінансова складова — без доступу до експортних кредитів, гарантій і страхування ризиків великі контракти залишаються непідйомними для виробників.

Ще один важливий блок — відповідність міжнародним стандартам. Щоб просувати військова продукція на зовнішніх ринках, потрібні сертифікації, модернізація виробничих ліній і інвестиції в НДДКР. Це довгострокові і дорогі проєкти, які багато підприємств не можуть профінансувати самостійно. Логістика під час війни додає складнощів: маршрути змінюються, зростають витрати на страхування і зберігання, а митні процедури іноді блокують відвантаження.

Основні перепони для експорту

Коротко про ключові бар’єри, які називають виробники і експерти:

Регуляторика й ліцензування. Довгі процедури, численні погодження і відсутність прозорих критеріїв для ухвалення рішень підривають довіру іноземних замовників і ускладнюють планування.

Фінансування та страхування. Без надійних інструментів кредитування і системи експортного страхування великі контракти ризиковані для обох сторін.

Сертифікація та стандарти. Відсутність міжнародної сертифікації робить українську продукцію менш привабливою для закордонних армій та приватних операторів.

Логістика і безпека ланцюгів постачання. Високі ризики при транспортуванні, необхідність альтернативних маршрутів і додаткові витрати на охорону та страхування.

Репутаційні ризики. Іноземні замовники часто обирають постачальників з відпрацьованими сервісами післяпродажного обслуговування та прозорими ланцюгами поставок — тут багато українських компаній поки що поступаються.

Практичні кроки для зростання продажів

Що можна зробити негайно і стратегічно, щоб розблокувати потенціал експорту? По-перше, держава має забезпечити прозорі та передбачувані правила експорту, впровадити електронні процедури і скоротити терміни розгляду заявок там, де це безпечно. По-друге, потрібні фінансові інструменти: експортні кредити з держгарантіями, програми страхування ризиків і стимулювання приватних інвестицій у модернізацію.

По-третє, доцільно створювати платформи для проходження сертифікації і спільних НДДКР — державно-приватні альянси можуть знизити витрати і пришвидшити вихід продукції на ринки. По-четверте, активна дипломатія і державна підтримка під час переговорів допоможуть подолати політичні ризики і гарантувати безпечні канали постачання.

Також важливо інвестувати в маркетинг і післяпродажний сервіс: демонстраційні стенди на виставках, навчання партнерів, гарантійні програми і локальне сервісне покриття підвищують довіру іноземних покупців. Комунікація успішних кейсів і публікація відкритих даних про виробників змінять сприйняття і зменшать репутаційні бар’єри.

Коли механізми працюватимуть системно, експорт української зброї і оборонної продукції не лише підтримають промисловість у складні часи, але й стануть джерелом доходів, нових робочих місць і технологічного розвитку. Для цього необхідна синергія між бізнесом, державою й міжнародними партнерами — лише так український ОПК зможе перетворити потенціал на реальний експортний успіх.