Рішення Львівської обласної ради про вшанування Української повстанської армії знову стало причиною гострої дискусії між Україною та Польщею. Історична пам’ять, яка в обох країнах має особливе емоційне значення, вкотре перетворилася на чинник політичної напруги. Для частини українського суспільства УПА є символом боротьби за незалежність і спротиву тоталітарним режимам. У Польщі ж діяльність окремих підрозділів українського підпілля пов’язують із трагічними подіями на Волині та в інших регіонах під час Другої світової війни.
Саме різне трактування минулого стало основою нової суперечки. Львівська облрада наголосила на необхідності збереження пам’яті про український визвольний рух, його учасників і боротьбу за державність. Польська сторона сприйняла таке рішення як крок, що може суперечити попереднім домовленостям про пошук компромісу в питаннях історії, ексгумацій та вшанування жертв конфлікту.
Що саме спричинило загострення
У центрі уваги опинилося рішення Львівської обласної ради, яке передбачає публічне вшанування УПА та пов’язаних із нею діячів. Для ініціаторів документа це питання має не лише історичний, а й сучасний вимір. На тлі повномасштабної війни росії проти України постаті українського підпілля дедалі частіше розглядають як частину тривалої традиції опору агресії та боротьби за право українців на власну державу.
Утім, польська громадська думка оцінює діяльність УПА значно складніше. У Польщі пам’ять про загиблих цивільних мешканців Волині та Східної Галичини залишається болючою темою для багатьох родин. Варшава наполягає, що будь-яке державне або регіональне вшанування українських націоналістичних структур має супроводжуватися визнанням злочинів проти польського населення та належним ставленням до жертв.
Отже, суперечка виникла не лише через сам факт згадки про УПА. Її причиною є відсутність спільного бачення, як поєднати право українців на вшанування борців за незалежність із правом поляків на пам’ять про загиблих. Для Києва важливо не допустити одностороннього нав’язування оцінок української історії. Для Варшави принциповим залишається питання відповідальності за насильство та доступу до місць поховань.
Як реагують Київ і Варшава
Центральна українська влада опинилася у складній ситуації. З одного боку, рішення місцевої ради є проявом позиції громади та органу самоврядування. З іншого боку, історичні заяви регіонального рівня безпосередньо впливають на міжнародні відносини, особливо коли йдеться про державу, яка є одним із найважливіших союзників України.
Київ зазвичай намагається розділяти політичну оцінку діяльності УПА та міждержавний діалог із Польщею. Українські представники наголошують, що історичні суперечки не повинні руйнувати стратегічне партнерство, військову, гуманітарну й дипломатичну підтримку. Водночас офіційна позиція України полягає в тому, що питання національної пам’яті мають обговорюватися без ультиматумів, взаємних звинувачень і використання історії як інструменту політичного тиску.
У Варшаві подібні рішення можуть викликати різку реакцію політиків, представників ветеранських організацій і родин жертв. Польська влада зацікавлена у збереженні партнерства з Україною, однак змушена зважати на внутрішній суспільний запит. Для польських політичних сил тема Волині часто є важливим елементом передвиборчих кампаній, а будь-яка українська заява про УПА може використовуватися у внутрішній боротьбі.
Водночас офіційні Київ і Варшава мають усвідомлювати, що їхні відносини виходять далеко за межі історичних дискусій. Йдеться про безпеку в Центральній Європі, підтримку України у війні, транзит, торгівлю, допомогу українцям, які перебувають у Польщі, а також спільне протистояння російській дезінформації. Саме тому нова хвиля суперечок потребує стриманих заяв і професійної дипломатії.
Чим конфлікт навколо УПА загрожує Україні
Найбільша небезпека полягає в тому, що історичне питання може почати впливати на практичні напрямки співпраці. Якщо суперечка затягнеться, вона здатна ускладнити переговори про пошукові роботи, ексгумацію та перепоховання останків жертв. Без вирішення цих питань накопичуватиметься взаємна недовіра, а кожна нова пам’ятна дата або рішення місцевої влади ризикуватиме перетворитися на дипломатичний скандал.
Ще один ризик — посилення антиукраїнських настроїв у польському суспільстві. Російська пропаганда активно використовує історичні конфлікти між Україною та Польщею, намагаючись представити українців і поляків як непримиренних ворогів. Будь-які різкі заяви з обох боків допомагають кремлю поширювати наратив про нібито неможливість українсько-польського партнерства.
Для України важливим є також збереження підтримки на міжнародній арені. Польща відіграє значну роль у військовій, логістичній та гуманітарній допомозі. Напруження між Києвом і Варшавою не обов’язково одразу призведе до припинення цієї підтримки, але воно може послабити політичну єдність, ускладнити ухвалення рішень і створити додаткові аргументи для сил, які виступають проти подальшої допомоги Україні.
Водночас не менш небезпечним є інший підхід — замовчування українського бачення історії під тиском зовнішніх обставин. Для значної частини українців УПА є символом боротьби проти нацистського та радянського тоталітаризму. Спроба повністю відмовитися від цієї пам’яті може викликати обурення всередині країни й створити враження, що національні інтереси поступаються ситуативним дипломатичним домовленостям.
Оптимальним шляхом може стати розмежування понять «вшанування» та «героїзація». Україна має право говорити про власний визвольний рух, але водночас повинна визнавати трагедії, яких зазнало цивільне населення, незалежно від його національності. Польща, зі свого боку, має враховувати складність української історії, де збройне підпілля діяло в умовах окупації, репресій і боротьби кількох сил.
Для подолання конфлікту необхідний постійний діалог істориків, представників громад, дипломатів і родин загиблих. Важливо, щоб пошук поховань та ексгумації не ставали предметом політичного торгу. Спільні меморіальні проєкти, відкриті архіви, фахове дослідження документів і взаємна відмова від мови ненависті можуть поступово зменшити напругу.
Ситуація навколо рішення Львівської облради показує, що питання УПА досі залишається живим і надзвичайно чутливим для обох народів. Україна та Польща не зможуть змінити минуле, але можуть визначити, як саме говорити про нього в майбутньому. Відповідальна політика пам’яті має поєднувати повагу до української боротьби за незалежність із чесним визнанням болю польських жертв. Лише такий підхід дасть змогу не допустити, щоб історія знову стала бар’єром для стратегічного партнерства Києва і Варшави.
Львівська облрада відмовилася скасовувати рішення про рік УПА попри позицію Польщі
Зеленський відреагував на переговори Віткоффа і путіна: що заявив