Все життя прагнув робити світ кращим: на Харківщині загинув воїн 3-ї штурмової Олег Осокін з Кременчука. Фото

У важкі дні боротьби за суверенітет України на передовій знову втрачено цінну людину і захисника рідної землі. У лавах десантно-штурмових підрозділів загинув боєць, який всюди, де був, прагнув робити життя громади кращим. Йдеться про уродженця Кременчука, який став символом відданості та служіння. Його вчинки і теплі спогади про нього лишаються у серцях рідних, товаришів по службі та сусідів.

Життєвий шлях і громадська активність

Народився і виріс у серці Полтавщини, в Кременчуці, де з юних літ проявляв ініціативу та відповідальність. Усвідомлено обирав діяльність на благо спільноти: брав участь у волонтерських акціях, допомагав місцевим ініціативам і підтримував суспільні проєкти. Ці риси — бажання допомагати та робити навколишнє середовище кращим — супроводжували його і після вступу до лав Збройних Сил, коли життя стало боротьбою за безпеку інших.

У професійному плані він пройшов складний вишкіл і став частиною 3-ї штурмової роти, де досяг високого рівня дисципліни та бойової майстерності. Колеги відзначають його організаторські здібності, уміння мобілізувати людей у критичні моменти та турботу про побратимів. Саме за ці якості його згадують не лише як воїна, а й як людину з глибоким відчуттям обов’язку перед громадою.

Бойовий шлях і обставини загибелі

Обставини бою на Харківському напрямку були надзвичайно складними. В одному з найінтенсивніших зіткнень серпневих днів 2025 року підрозділ опинився під масованим вогнем супротивника. Під час евакуації поранених і відведення особового складу саме його рішучі дії дозволили зменшити втрати інших солдатів. На жаль, у тій операції він віддав своє життя, проявивши найвищий ступінь жертовності і відваги.

Командування та побратими підкреслюють, що його служба була пронизана принципами честі, взаємопідтримки і самопожертви. Почато службове з’ясування обставин подій, документи для вшанування пам’яті оформлюються, а сім’ї надають усю можливу допомогу від військових структур. Пам’ять про нього зберігатиметься у формі нагород, згадок та розповідей товаришів по службі.

Реакція громади і шана пам’яті

Новина про втрату розділила біль у всьому місті. У Кременчуці і навколишніх селах організували збір допомоги для рідних, готуються меморіальні заходи та уроки пам’яті у школах. Волонтерські групи, ветерани та місцева влада об’єднали зусилля, щоб підтримати сім’ю і належно вшанувати його подвиг.

Церемонія прощання відбулася з військовими почестями: шана побратимів, слова подяки і спогади про кожен вчинок, що говорив про людину з великим серцем. Планується створення меморіального куточка в рідному місті, де мешканці зможуть згадувати його й покладати квіти. Такі ініціативи допомагають громаді краще усвідомити ціну свободи та виховувати нові покоління у дусі відповідальності й патріотизму.

Його історія — приклад поєднання громадянської активності та військової відваги. У спомин про нього оживають уроки людяності: допомагати іншим, бути поряд у найскладніші моменти і відстоювати те, у що віриш. Саме такими якостями відзначався цей воїн з Полтавщини, і саме вони зробили його прикладом для багатьох.

Сьогодні, коли країна продовжує обороняти свою незалежність, важливо зберегти пам’ять про кожного захисника. Імена, як його, повинні залишатися у суспільній пам’яті — як нагадування про ціну миру та стимул для добрих справ у мирний час. Нехай пам’ять про нього живе в серцях рідних, друзів і всіх, хто знав його як людину, яка все своє життя прагнула робити світ кращим.