Захищав Україну з 2019 року: на Вінниччині попрощалися з 25-річним героєм, загиблим на Покровському напрямку.

Сум і шана переповнили вулиці рідного селища у Вінницькій області: мешканці, родичі та побратими зібралися, щоб віддати останню честь молодому захиснику, ім’я якого довгий час залишалося у невідомості. Сьогоднішні скорботні заходи стали нагадуванням про ціну свободи та про те, як важко переживають втрату цілі родини і громади. Люди прийшли з квітами, лампадками і зі словами подяки за відвагу та відданість.

Захищав Україну з 2019 року: на Вінниччині попрощалися з 25-річним героєм, загиблим на Покровському напрямку.

Під час церемонії офіційно підтвердили, що Валерій Карчхадзе тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише після проведення експертиз і порівняння ДНК родина отримала остаточне підтвердження про загибель. За повідомленнями пресслужби, ідентифікація була складною через умови на місці подій, але волонтерські ініціативи та спеціальні служби активно працювали над тим, щоб тілo привезли додому і рідні могли попрощатися. Ця історія вкотре підкреслює важливість системи пошуку зниклих та роботи експертів у час війни.

Життєвий шлях та служба

Валерій виріс у селі на Вінниччині, де його знали як відповідального та доброзичливого хлопця. Він пройшов військову підготовку ще у 2019 році, а з початком повномасштабного вторгнення обрав шлях захисника і добровільно залишився у лавах, щоб обороняти країну. Друзі та побратими згадують його як тихого, але рішучого бійця, який не шукав слави, а сумлінно виконував завдання. За офіційними даними, він брав участь у кількох операціях, де проявив стійкість під вогнем.

Тривалі місяці пошуків, надії і незрозумілості закінчилися болючим підтвердженням. Рідні відчули, що чекання завершилося, але разом із цим прийшов нестерпний сум. На прощанні згадувалися його плани — освіта, створення родини, повернення до мирного життя, які обірвала війна. Командування відзначило бойові заслуги та повідомило, що робота з ідентифікації загиблих триває у всіх підрозділах і проводиться з максимальною ретельністю.

У повідомленнях місцевих органів і волонтерських груп наголосили, що неможливо переоцінити внесок тих, хто не повернувся: кожна втрата — це історія конкретної людини, родини та громади. Важливо, що навіть у найскладніші моменти з’являються люди, які підставляють плече, допомагають організувати похорон та забезпечити моральну і матеріальну підтримку сім’ї.

Прощання та реакція громади

Церемонія прощання пройшла під звуки жалобних маршей і з хвилиною мовчання на честь 25-річного героя. Представники місцевої влади, волонтерських організацій, релігійні служби та просто небайдужі мешканці прийшли, щоб вшанувати пам’ять. Труну з тілом урочисто несли побратими, над нею майорів державний прапор, а на могилі поклали квіти й лампадки. Слова вдячності звучали від тих, хто знав Валерія: про його звичну посмішку, готовність допомогти і про те, як важко приймати таку втрату.

У соцмережах і в місцевих ЗМІ поширилися спогади, фото та повідомлення підтримки для родини. Волонтерські колективи узяли на себе організаційні витрати та зібрали необхідні кошти, щоб полегшити фінансове навантаження на близьких. Люди говорили про необхідність пам’ятати кожного захисника не лише як цифру у зведеннях, а як людину з мріями і планами.

Командування підтвердило, що робота з повернення тіл і пошуку зниклих триває. Цей випадок підкреслив роль добровольців, експертів і громадських ініціатив у процесі ідентифікації та гідного поховання. Для родини, яка довго жила у невідомості, офіційне прощання стало моментом хоч і болючого, але необхідного завершення процесу скорботи.

Місцева громада закликає пам’ятати подвиг кожного захисника та підтримувати родини, які втратили близьких. Родичі просять поважати їхній біль, але також дякують всім, хто допоміг у важкі дні. Ім’я Валерія Карчхадзе залишиться у серцях односельців, як приклад мужності та відданості — він почав службу ще у 2019 році і загинув, захищаючи рідну землю на Покровському напрямку.

Пам’ять про нього житиме в історіях друзів, в щирих словах священників, у спогадах побратимів, які продовжують виконувати завдання на передовій. Цей день став ще одним нагадуванням, що ціна незалежності дуже висока, а підтримка суспільства — важлива для кожної родини, яка переживає таку втрату. Нехай ті, хто залишилися, відчують, що їхній біль поділяє вся громада, а подвиг не буде забутий.