Закинуті санаторії та пусті бази 'віддадуть' ВПО майже безкоштовно — уряд змінив правила оренди

Оновлені правила оренди державного та комунального майна відкривають нові можливості для тимчасового розміщення людей, які вимушено залишили свої домівки. Зміни викликали інтерес серед місцевих громад, волонтерських ініціатив та самих ВПО, але разом із перспективою швидкого доступу до порожніх санаторіїв та баз відпочинку з'являються й важливі запитання щодо безпеки, фінансування та прозорості розподілу.

Закинуті санаторії та пусті бази 'віддадуть' ВПО майже безкоштовно — уряд змінив правила оренди

Кабінет Міністрів уніс корективи до нормативів, що дозволяють органам місцевого самоврядування оперативніше передавати в оренду або тимчасове користування нежитлові приміщення для потреб переселенців. Йдеться про старі профілакторії, санаторії, туристичні бази та допоміжні корпуси, які тривалий час не використовуються. Нові положення передбачають спрощений механізм укладення короткострокових договорів із символічною або нульовою орендною платою, за умови, що орендар бере на себе базовий рівень експлуатаційних витрат.

Практично це означає, що місцева влада отримує право швидко передати об'єкт громадській організації, благодійникам або безпосередньо сім'ям, які мають статус переселенця. Передача має базуватися на оцінці технічного стану об’єкта: перевірці інженерних мереж, електропостачання, водопостачання, опалення та наявності санітарних умов. У рішенні також підкреслено необхідність враховувати вимоги безпеки, доступності для людей із обмеженими можливостями та можливі ризики для здоров'я мешканців.

Хто має пріоритет і як подавати заявку

Першочергове право на тимчасове проживання мають сім'ї з дітьми, люди похилого віку, особи з інвалідністю та інші вразливі категорії, визначені місцевими програмами. Місцеві ради формують реєстри охочих і визначають механізм подачі заяв. Щоб подати заявку, зазвичай потрібно звернутися в районну або міську адміністрацію, надати документи, що підтверджують статус ВПО, паспортні дані та заповнити заяву на тимчасове розміщення.

Корисний перелік документів для прискорення процесу: ідентифікаційні документи, довідка про взяття на облік як переселенця, довідки про склад сім'ї, медичні документи (за наявності особливих потреб) та контактні дані. Варто також мати копії документів, підтверджених місцевою адміністрацією, і фото приміщень при фактичному в'їзді для фіксації стану.

Термін дії таких договорів зазвичай короткостроковий із можливістю продовження. Місцева влада або організації-опікуни мають чітко прописувати обов'язки щодо оплати комунальних послуг, невеликих ремонтів та проведення прибирання. Якщо орендар бере на себе утримання, це повинно бути письмово закріплено в договорі, щоб уникнути непорозумінь у майбутньому.

Переваги і ризики ініціативи

Серед очевидних переваг — швидке залучення невикористаних державних ресурсів, зниження навантаження на комунальне житло та приватний сектор оренди, а також можливість надання більш гідних умов у порівнянні з гуртожитками чи тимчасовими притулками. Для місцевих громад це шанс відновити об'єкти та запобігти їхній руйнації, залучити волонтерів і партнерів для ремонтних робіт.

Водночас ризики значні: без належного технічного обстеження можуть виникнути проблеми з інженерними мережами, опаленням, водопостачанням та санітарією. Існує загроза корупційних ризиків при розподілі місць, а також шахрайства з документами. Нестача коштів на ремонт та утримання може призвести до того, що закинуті об'єкти перетворяться на чергові напівзруйновані притулки. Тому важливими є прозорі електронні реєстри, публічний контроль та регулярні аудити стану будівель.

Експерти радять звертати увагу на кілька ключових моментів: вимагати письмовий договір з чітким переліком відповідальностей, фіксувати первинний стан приміщень фотодокументацією, узгоджувати питання оплати комунальних послуг та строків проживання. Для громади важливо залучати бізнес, міжнародні донорські організації та благодійні фонди для фінансування ремонтів і закупівлі найнеобхідніших речей.

Щоб мінімізувати ризики, рекомендується створювати місцеві координаційні центри за участі представників органів влади, громадських організацій та самих переселенців. Така команда може контролювати розподіл місць, вести облік витрат, організовувати прозорі конкурси на проведення ремонтних робіт і забезпечувати регулярний звіт про витрати та стан об'єктів.

Отже, зміни в правилах оренди відкривають реальні можливості для швидкого розв'язання проблем тимчасового розміщення ВПО, але їх реалізація залежатиме від відповідальності місцевої влади, прозорості процесів і готовності суспільства вкладати ресурси та зусилля. Якщо всі ланки працюватимуть злагоджено — тисячі людей отримають безпечний тимчасовий прихисток майже безкоштовно; якщо ні — ініціатива ризикує залишитися декларативною.