Дев’яту планету могли знайти: вчені назвали доказ її існування

Астрономи вважають, що вперше виявили прямий доказ того, що далеко за Нептуном знаходиться велика планета. Потенційний об’єкт може бути так званою Дев’ятою планетою Сонячної системи — гіпотетичним тілом, існування якого вчені припускають уже майже десятиліття. Якщо відкриття підтвердиться, воно стане однією з найважливіших подій у сучасній астрономії та змусить переглянути уявлення про зовнішні межі нашої планетної системи.

Попередні дослідження ґрунтувалися переважно на непрямих ознаках. Астрономи помітили, що кілька наддалеких транснептунових об’єктів рухаються не зовсім випадково. Їхні орбіти виявилися дивним чином згрупованими, наче на них впливає гравітація невидимого масивного тіла. Саме ця закономірність стала основою гіпотези про існування ще однієї планети, розташованої далеко за орбітою Нептуна.

Який доказ вдалося отримати

Нове дослідження стало важливим тому, що науковці знайшли не лише математичні аномалії в русі малих тіл, а й можливий світловий слід самої планети. Кандидата виявили під час повторного аналізу архівних спостережень інфрачервоного неба. Дослідники порівняли дані, отримані космічними телескопами в різні роки, і знайшли джерело, яке, ймовірно, змінило своє положення.

Такий рух має принципове значення. Далекі зорі та галактики на знімках практично нерухомі, тоді як об’єкт Сонячної системи поступово зміщується на тлі більш віддалених джерел світла. Якщо кілька незалежних спостережень справді належать одному тілу, це може бути першим кандидатом на роль Дев’ятої планети, знайденим не за її впливом на інші об’єкти, а безпосередньо за випромінюванням.

За попередніми оцінками, можливий об’єкт має бути холодним і дуже слабким у видимому діапазоні. Саме тому його важко помітити звичайними оптичними телескопами. Водночас планета може випромінювати залишкове тепло, яке краще фіксується в інфрачервоному спектрі. Ймовірно, вона має масу в кілька разів більшу за земну та перебуває на відстані в сотні астрономічних одиниць від Сонця.

Чому планету так складно знайти

Нептун розташований приблизно за 30 астрономічних одиниць від Сонця, а гіпотетична Дев’ята планета може перебувати у багато разів далі. На такій відстані вона отримує дуже мало сонячного світла, тому відбиває надзвичайно слабке випромінювання. Крім того, повний оберт навколо Сонця може тривати тисячі років. Через це об’єкт переміщується небом надзвичайно повільно, а його слабкий сигнал легко сплутати з шумом або далекою галактикою.

Складність підсилює і величезна площа пошуку. Наразі немає точних даних про те, в якій саме ділянці неба розташована планета. Моделі дозволяють окреслити лише приблизну область, а орбіта гіпотетичного тіла може бути нахилена відносно площини, у якій рухаються більшість планет. Тому навіть потужні обсерваторії не можуть просто спрямувати телескоп в одну точку й одразу отримати відповідь.

Архівні інфрачервоні спостереження стали корисними саме завдяки можливості порівняти знімки, зроблені з великим проміжком часу. Якщо слабке джерело змістилося на передбачувану відстань, це може вказувати на його належність до Сонячної системи. Проте одного збігу недостатньо: необхідно переконатися, що йдеться не про помилку вимірювань, особливість обробки даних або випадкове поєднання кількох різних об’єктів.

Що буде далі та чи підтвердять відкриття

На цьому етапі астрономи обережно називають знайдений об’єкт кандидатом, а не повноцінно відкритою планетою. Для остаточного підтвердження потрібно провести нові спостереження та простежити його рух. Якщо тіло справді розташоване в зовнішній частині Сонячної системи, воно має зміщуватися відповідно до певної орбіти. Повторні вимірювання допоможуть визначити відстань, швидкість, напрямок руху та приблизні фізичні характеристики кандидата.

Особливо важливими можуть стати спостереження сучасних наземних і космічних обсерваторій. Їхні камери здатні регулярно сканувати великі ділянки неба та помічати слабкі об’єкти, які раніше залишалися непомітними. Порівняння нових знімків із давніми архівами дозволить відрізнити реальний рух планети від випадкового сигналу.

Якщо існування Дев’ятої планети підтвердять, учені отримають пояснення для незвичайної поведінки багатьох крижаних тіл за орбітою Нептуна. Її гравітація могла сформувати нинішню структуру зовнішньої Сонячної системи, змінити нахили орбіт малих об’єктів і вплинути на розподіл речовини на ранніх етапах розвитку планет. Це також допоможе краще зрозуміти, як формуються планетні системи навколо інших зірок.

Водночас відкриття може не підтвердитися. Астрономічні дані на межі чутливості часто потребують додаткової перевірки, а незвичайні сигнали іноді мають цілком буденні пояснення. Саме тому науковці не поспішають оголошувати про появу нової планети, доки не отримають незалежні докази з кількох обсерваторій.

Попри це, знайдений інфрачервоний кандидат уже привернув значну увагу дослідників. Він дає змогу перейти від загальних припущень до конкретної цілі для подальших спостережень. Якщо наступні вимірювання підтвердять, що об’єкт рухається навколо Сонця, людство може вперше за багато років офіційно поповнити список планет і відкрити новий, майже невивчений регіон нашої космічної системи.