Гетманцев: тіньова економіка вкрадає 1 трлн грн

Питання масштабу тіньової економіки в Україні повертається в центр громадської дискусії з кожним новим фінансовим звітом: за словами народного депутата Гетманцева, держава щороку втрачає близько 1 трлн грн. Це не просто цифра в бюджетній таблиці — це менш фінансування армії, менше грошей на соціальні програми, інфраструктурні проєкти та підтримку малого бізнесу. У цій статті розглянемо, які галузі найбільш уразливі, які схеми працюють найбільш ефективно для «витягування» грошей з економіки та які практичні кроки можуть зменшити втрати.

За оцінками експертів і представників парламенту, ключові напрямки, де концентруються втрати від тіньової економіки, — це передусім енергетика, будівництво і нерухомість, сільське господарство, фармацевтика та охорона здоров'я, а також торгівля й митниця. Як наголошує Гетманцев, у кожному з цих секторів поєднуються високі обсяги операцій, слабка прозорість та наявність діючих каналів для ухилення від оподаткування. Саме через це загальні втрати можуть сягати приблизно 1 трлн грн на рік, якщо враховувати як безпосередні недоплаті, так і вторинні ефекти на інвестиції й конкуренцію.

У енергетиці найпоширеніші схеми — непрозорі договори, маніпуляції з ціноутворенням і фірми-посередники, що створюють ланцюги для виведення доходів. В будівництві і нерухомості — готівкові розрахунки, заниження вартості об'єктів при оформленні угод, ухилення від ПДФО та інших податків. У сільському господарстві працюють схеми з «тіньовим» експортом, фальсифікацією супровідних документів і використанням фіктивних компаній для отримання ПДВ-рефандів.

Фармацевтичний сектор і охорона здоров'я потерпають від завищених цін у публічних закупівлях, фіктивних тендерів і нерідко використання благодійних фондів як прикриття для відмивання коштів. На митниці та у зовнішній торгівлі — маніпуляції з митною вартістю, недекларований імпорт та контрабанда, що знижують надходження від мит і ПДВ. Комбінація цих механізмів з корупційними зв'язками у місцевих адміністраціях та відсутністю цифрового контролю призводить до системних витоків.

Для зупинки відтоку ресурсів потрібен комплекс заходів. Серед першочергових рішень — розширення електронного адміністрування ПДВ, впровадження обов'язкових електронних кас та зменшення обігу готівки, що значно ускладнить можливість прихованих операцій. Посилення прозорості в публічних закупівлях через системи eProcurement і незалежний контроль скорочують корупційні ризики й роблять процеси більш публічними.

Паралельно необхідні кроки на митниці: цифровізація процедур розмитнення, автоматичне зіставлення даних про імпорт із міжнародними базами, введення ризик-орієнтованого моніторингу та посилення відповідальності за фальсифікацію митної вартості. Антикорупційні реформи — незалежні розслідування, захист викривачів, оперативні санкції проти компаній і посадовців — мають стати стандартом, а не винятком.

Довгостроково важливо створити умови для легалізації бізнесу: спрощення податкових режимів для малого і середнього бізнесу, стимулювання цифровізації через гранти або пільгові кредити, розвиток фінансової інфраструктури, що дозволить підприємцям переходити в легальний сектор без втрат у конкурентоспроможності. Комбінування технічних рішень, правової відповідальності та економічних стимулів дає шанс повернути значну частку тих самих 1 трлн грн до бюджету.

Відновлення повноцінного надходження податків — це не лише питання бюджетної дисципліни, а й національної безпеки та економічного розвитку. Без політичної волі, системного підходу та координації між державними інститутами, бізнесом і громадянським суспільством зусилля ризикують виявитися фрагментарними. Але за послідовних реформ і застосування сучасних цифрових інструментів повернення значних сум до бюджету є реалістичною метою, яка значно підвищить стійкість української економіки.