Військовий аналітик Олександр Селезньов у нещодавньому інтерв'ю дав чітку оцінку поточній оперативній обстановці, підкресливши основні ризики та практичні кроки для зміцнення оборони. Суттєвим є те, що на південних напрямках супротивник дійсно намагається створювати умови для локальних оточень, однак ці дії не свідчать про наявність ресурсів для одночасних масштабних ударів у декількох ключових секторах. Аналіз ситуації дозволяє сформулювати конкретні висновки щодо пріоритетів захисту та необхідних заходів реагування.
Оперативна картина на півдні: оцінка загроз і реальні можливості противникаЗа словами Селезньова, на півдні спостерігається посилення вогневого тиску й просування в окремих ділянках, що створює ризики виникнення локальних кліщівих ситуацій. Проте ключовий момент — це співвідношення сил і засобів у нападника. Без достатніх людських ресурсів, бронетехніки й логістичної підтримки провести два одночасних масштабних наступи з вірогідністю прориву практично неможливо. Саме тому нинішні дії ворога більше нагадують серію спроб підірвати стійкість оборони, а не систематичний план щодо глибоких оточень.
Розпорошення сил супротивника на різних напрямках призводить до зниження ефективності кожної окремої операції. Це створює передумови для наших контрзаходів: грамотне використання мобільних резервів, завчасне виявлення вогневих ударних вузлів і оперативна локалізація просувань можуть перетворити локальні успіхи ворога на безперспективні витрати. Важливо також враховувати, що контроль над ключовими шляхами постачання обмежує здатність противника нарощувати темпи наступу.
Східний фронт: пріоритети супротивника та значення тактичних дійЩо стосується східного напрямку, експерт зазначає, що ворог має обмежені стратегічні пріоритети і не завжди намагається перейти до масштабних операцій. Зокрема, ситуація навколо таких населених пунктів, як Куп'янськ, має радше локальний характер і не завжди є визначальною для загального балансу сил. Аналогічно, загроза захоплення Суми виглядає малоймовірною за наявних умов, оскільки противник зосереджений на створенні тактичних ефектів і впливі на настрої, а не на тривалих операціях у глибокому тилу.
Тактичні удари в східних районах часто спрямовані на відтягнення наших резервів або на створення інформаційно-пропагандистських приводів. Тому захист має поєднувати жорстку оборону критичних рубежів із маневреними діями, що ускладнюють реалізацію ворожих планів. Контроль над локальними маршрутами постачання й пунктами забезпечення є критичним фактором: збереження наших комунікацій знижує шанс того, що супротивник зможе перетворити тактичні успіхи на стратегічні переваги.
Рекомендації для оборонного планування та довготривалі заходиСелезньов наголосив на кількох практичних напрямках підвищення стійкості оборони. По-перше, необхідно посилювати глибину оборонної смуги та утримувати готові до переходу у контратаку мобільні резерви. Така модель дозволяє швидко згортати ворожі просування і мінімізувати ризики оточення.
По-друге, важлива інтеграція систем розвідки, артилерії та засобів ППО для ефективного враження вогневих позицій супротивника. Координація дій розвідувальних підрозділів з артилерійським вогнем підвищує точність ударів і знижує можливість ворога створювати стійкі плацдарми. Захист логістичних ланцюгів і пунктів постачання — ще один пріоритет: пошкодження логістикальних вузлів дає противнику тимчасову перевагу, яку потрібно нейтралізувати запобіжними діями.
Окрему увагу слід приділити комунікації з населенням та підтриманню морального духу в тилу. Прозорість дій військового керівництва і чіткі інструкції для цивільного населення підвищують загальну стійкість і зменшують ризики паніки при локальних загостреннях. Накопичення матеріально-технічних ресурсів, підготовка укріплень і навчання мобільних груп для реагування на раптові удари — усе це формує систему, яка позбавляє ворога можливостей для стратегічного прориву.
Підсумовуючи, оцінка Селезньова є обережно оптимістичною: ворог дійсно створює напругу в окремих ділянках, намагаючись використовувати вразливості, але через обмежені ресурси його плани залишаються локальними. Наші завдання — не допустити переростання цих локальних успіхів у масштабну загрозу шляхом підвищення готовністьі, ефективного захисту логістикальних ланцюгів та збереження переваг у маневрі та розвідці.