Сергій Пономарьов
Спроби росії використовувати політичне насильство, залякування та терористичні методи для впливу на європейські держави можуть дати результат, протилежний очікуванням кремля. У демократичних суспільствах атаки на політиків і громадських діячів не руйнують підтримку державних інституцій, а, навпаки, посилюють запит на безпеку, солідарність і протидію зовнішній агресії. Про це заявив директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь, коментуючи загрозу політичних убивств у Європі.
За його словами, РФ намагається діяти методами терору, розраховуючи на те, що страх змусить європейські суспільства відмовитися від підтримки України, послабити санкційний тиск або змінити зовнішньополітичний курс. Однак така логіка може працювати лише в умовах слабких або нестабільних політичних систем. У зрілих демократіях терористичні атаки сприймаються не як аргумент для поступок, а як виклик, який потребує спільної відповіді.
Чому політичний терор не досягає мети
Європейські держави мають розвинені інституції, незалежні медіа, правоохоронні органи та механізми демократичного контролю. Навіть якщо злочинцям вдається завдати удару по окремому політику чи посадовцю, це не означає, що вони можуть змінити стратегічний курс країни. Рішення ухвалюються не однією людиною, а системою парламентів, урядів, судів, спецслужб і громадянського суспільства.
Саме тому вбивство або напад на політичного діяча часто призводить до консолідації політичних сил. Опоненти, які напередодні сперечалися щодо тактики, можуть об’єднатися навколо захисту демократичних правил. Громадяни також отримують додаткове підтвердження того, що загроза є реальною, а отже, необхідно посилювати спільну безпеку та протидію державам, які підтримують терористичні практики.
Для кремля важливо не лише фізично усунути певну людину. Основна мета подібних операцій, за оцінкою експерта, полягає у створенні атмосфери постійної небезпеки. Російська влада може прагнути продемонструвати, що нібито здатна дістатися до своїх противників у будь-якій країні. Такий сигнал має психологічний характер і розрахований на те, щоб політики почали уникати рішень, які можуть викликати невдоволення Москви.
Водночас демонстративне насильство здатне породити протилежний ефект. У європейських столицях воно сприйматиметься як доказ того, що росія веде не лише військову, а й гібридну війну проти демократичного світу. Це може прискорити обмін розвідувальними даними, посилити захист критичної інфраструктури, розширити співпрацю спецслужб і збільшити увагу до російських агентурних мереж.
Європа посилюватиме спільну відповідь
Політичні вбивства або замахи в Європі неминуче стають предметом масштабних розслідувань. Слідчі аналізують не лише безпосередніх виконавців, а й можливих організаторів, джерела фінансування, канали зв’язку та мотиви. Якщо з’являються докази причетності іноземної держави, це створює підстави для дипломатичних заходів, санкцій і посилення контррозвідувальної роботи.
Злочини проти політиків не залишаються локальними подіями. Вони впливають на відносини між державами, формують порядок денний парламентів і змушують уряди переглядати оцінку загроз. У випадку доведеної російської причетності європейські країни можуть синхронно запроваджувати обмеження проти підозрюваних осіб, висилати дипломатів, блокувати активи та посилювати контроль за діяльністю російських структур.
Окремим напрямом стає захист політичної системи від інформаційних операцій. Москва може використовувати резонансні злочини для поширення паніки, конспірології та взаємних звинувачень. Через анонімні канали, підконтрольні медіа й соціальні мережі можуть просуватися версії, покликані посіяти недовіру до слідства або переконати громадян, що демократичні держави не здатні гарантувати безпеку.
Проте європейські суспільства мають значний досвід протидії дезінформації. Важливу роль відіграють перевірка фактів, прозора комунікація державних органів і відповідальна позиція медіа. Що швидше громадяни отримують підтверджену інформацію про перебіг розслідування, то менше простору залишається для маніпуляцій і пропаганди.
Убивства політиків можуть посилити підтримку України
На думку Михайла Самуся, російська стратегія залякування може обернутися для кремля серйозними політичними втратами. Якщо європейські лідери переконаються, що Москва готова застосовувати терористичні методи за межами поля бою, це лише посилить розуміння необхідності стримувати Росію. Підтримка України в такому разі сприйматиметься не тільки як допомога державі, що захищається від агресії, а й як інвестиція у безпеку всієї Європи.
Терор спрямований на те, щоб роз’єднати суспільство та нав’язати йому відчуття безсилля. Однак демократичні країни можуть відповісти на нього зміцненням власних інституцій. Це передбачає охорону політичних діячів, обмін інформацією між спецслужбами, контроль за підозрілими фінансовими операціями, боротьбу з вербуванням громадян і покарання організаторів злочинів.
Важливо, щоб протидія не обмежувалася лише реакцією після скоєння нападу. Європейські держави дедалі більше уваги приділяють запобіганню диверсіям, кібератакам, спробам політичного втручання та операціям впливу. Розуміння того, що такі дії є частиною ширшої стратегії росії, дозволяє своєчасно виявляти загрози та не дозволяти агресору нав’язувати власний порядок денний.
У цьому контексті можливі вбивства політиків у Європі не здатні гарантувати росії досягнення її цілей. Навпаки, вони можуть посилити міжнародну ізоляцію Москви, пришвидшити ухвалення нових обмежень і зміцнити політичну волю до підтримки України. Кожен такий злочин стає нагадуванням про характер російського режиму та його готовність використовувати насильство як інструмент зовнішньої політики.
Зрілі суспільства не відмовляються від своїх принципів під тиском терору. Вони адаптують системи безпеки, посилюють відповідальність за злочини й об’єднуються навколо захисту демократичних свобод. Саме тому спроби росії залякати Європу можуть призвести не до послаблення підтримки України, а до формування ще більш жорсткої та скоординованої відповіді на російську агресію.