«Енергетичне перемир’я» Трампа — фантазії: жорстка оцінка екскомандувача США

Заяви про можливе «енергетичне перемир’я» між росією та Україною дедалі частіше звучать як політичний інструмент, а не як реальний план припинення війни. На цьому тлі колишній командувач Сухопутних військ США в Європі Бен Годжес висловив жорстку оцінку ідеї домовлятися з кремлем про обмеження ударів по енергетичній інфраструктурі. На його думку, Україна не повинна односторонньо зв’язувати собі руки, якщо росія продовжує атакувати українські міста, промисловість та енергосистему.

«Енергетичне перемир’я» Трампа — фантазії: жорстка оцінка екскомандувача США

Бен Годжес вважає, що Україна має посилити удари по нафтогазових об’єктах Російської Федерації. Йдеться передусім про підприємства, які забезпечують роботу російської воєнної машини: нафтопереробні заводи, паливні термінали, нафтобази, газову інфраструктуру та логістичні вузли. За логікою американського генерала, саме такі об’єкти є не просто частиною цивільної економіки, а джерелом ресурсів для ведення агресивної війни.

Позиція Годжеса суперечить спробам представити обмеження ударів по енергетичній інфраструктурі як швидкий шлях до деескалації. Росія неодноразово використовувала переговорні сигнали для того, щоб виграти час, перегрупувати війська, накопичити ракети й безпілотники або створити ілюзію готовності до компромісу. Водночас українські населені пункти продовжували зазнавати обстрілів, а енергетична система залишалася однією з головних цілей російської кампанії.

Ключова проблема полягає у відсутності взаємності. Будь-яке перемир’я має сенс лише тоді, коли його умови однаково виконують усі сторони, а порушення мають передбачувану ціну. Якщо Україна утримується від ударів по російських нафтогазових об’єктах, а росія користується паузою для атак по українських електростанціях, підстанціях і газових мережах, така домовленість перетворюється на односторонню поступку.

Чому удари по паливній системі РФ мають стратегічне значення

Російська армія значною мірою залежить від стабільного постачання пального. Танки, бронетехніка, військова авіація, кораблі, транспортні колони та ракетні комплекси потребують значних обсягів нафтопродуктів. Тому пошкодження елементів паливної інфраструктури може впливати не лише на економічні показники росії, а й на її здатність підтримувати інтенсивність бойових дій.

Удари по нафтопереробних підприємствах здатні створювати дефіцит окремих видів пального, збільшувати витрати на транспортування, змушувати російську владу перерозподіляти ресурси між регіонами та залучати додаткові потужності для ремонту. Навіть тимчасове зниження виробництва може створити ланцюговий ефект: зростання вартості логістики, затримки з постачанням, підвищення навантаження на залізницю та залежність від імпорту обладнання.

Для України це також спосіб продемонструвати, що війна не може залишатися безпечною та дешевою для російської території. Протягом тривалого часу кремль намагався переконати власне населення, що бойові дії нібито відбуваються десь далеко й майже не впливають на повсякденне життя. Ураження промислових об’єктів у різних регіонах росії руйнує цю картину та змушує російське керівництво витрачати більше коштів на протиповітряну оборону, охорону інфраструктури й відновлення пошкоджених підприємств.

Водночас така стратегія потребує точного планування. Нафтогазова інфраструктура є складною системою, а кожна операція має оцінюватися з погляду військового ефекту, ризику для цивільного населення та можливих міжнародних наслідків. Україна зацікавлена в тому, щоб удари були спрямовані на об’єкти, які мають безпосередній зв’язок із забезпеченням російської армії, а не виглядали як хаотична кампанія проти цивільної економіки.

Політична складова заяв Трампа та оцінка Вашингтона

Ідея «енергетичного перемир’я», яку пов’язують із політичними ініціативами Дональда Трампа, може бути привабливою для міжнародної аудиторії через простоту формулювання. Зупинити удари по електростанціях, нафтобазах і паливних об’єктах начебто легше, ніж домовитися про повне припинення вогню. Проте спрощення проблеми не означає її вирішення. Енергетична інфраструктура є лише одним елементом війни, а не причиною конфлікту.

Росія розглядає енергетику як інструмент тиску ще від початку повномасштабного вторгнення. Удари по українських об’єктах мають не лише військову, а й психологічну мету: створити холод, темряву, перебої з водопостачанням, зупинку підприємств і втому суспільства. Якщо в таких умовах Київ погодиться на обмеження власних можливостей відповідати, Москва може сприйняти це як доказ ефективності шантажу.

Саме тому Годжес фактично закликає оцінювати домовленості не за їхньою назвою, а за наслідками. Якщо угода не зменшує здатність росії атакувати Україну, не передбачає чіткого контролю та не має механізму покарання за порушення, вона не є гарантією миру. Це лише пауза, яку агресор може використати у власних інтересах.

Для Києва важливо поєднувати далекобійні можливості з дипломатичною роботою та підтримкою партнерів. Українські удари по військово-промислових і паливних об’єктах мають супроводжуватися чітким поясненням їхньої мети: послаблення спроможності росії вести війну, а не покарання цивільного населення. Такий підхід допомагає зберігати міжнародну підтримку і водночас демонструє, що Україна має право захищати себе доступними засобами.

Заява колишнього американського командувача важлива ще й тому, що вона відображає позицію частини західного безпекового середовища. Там дедалі більше розуміють: одностороннє самообмеження України не наближає справедливий мир. Навпаки, воно може продовжити війну, якщо росія збереже ресурси для ракетних атак, виробництва зброї та утримання окупаційних військ.

Отже, «енергетичне перемир’я» може бути реалістичним лише за умови повної взаємності, прозорого контролю та готовності до жорсткої реакції на кожне порушення. Без цього подібні пропозиції залишаються політичною фантазією, яка створює ілюзію переговорного процесу, але не усуває головної загрози. Україна, на думку Бена Годжеса, має діяти так, щоб агресія ставала для росії дедалі дорожчою, а її військова інфраструктура втрачала здатність підтримувати тривалу війну.