Сергій Пономарьов
Братислава та Будапешт погодили спільну позицію щодо наступного фінансового інструменту для підтримки України. Йдеться про кредит, який має допомогти державі продовжувати оборону, фінансувати критичні видатки та підтримувати роботу економіки в умовах повномасштабної війни. Водночас заяви про суму у 70 млрд євро потребують уважного трактування, адже остаточні параметри такого механізму залежать від рішень Європейського Союзу та домовленостей між державами-партнерами.
Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо та угорська влада традиційно обережно ставляться до нових пакетів допомоги Україні. Обидві країни наполягають на необхідності детального обговорення умов кредитування, джерел його погашення та гарантій для держав-учасниць. Саме тому погоджена позиція Братислави й Будапешта може стосуватися не безумовної відмови від підтримки, а вимог до формату майбутньої фінансової програми.
Що означає домовленість Фіцо з Угорщиною
Зміст домовленості полягає у спробі сформувати спільну лінію перед подальшими переговорами на європейському рівні. Словаччина та Угорщина прагнуть отримати більше інформації про те, як буде структурований кредит, хто нестиме фінансові ризики та яким чином контролюватиметься використання коштів. Для Братислави й Будапешта важливо, щоб рішення не створювало автоматичних зобов’язань для всіх країн ЄС без окремого погодження національними урядами.
У публічному просторі сума у 70 млрд євро може сприйматися як розмір прямої допомоги Україні. Однак у міжнародній фінансовій практиці кредитна програма та безповоротний грант — це різні інструменти. Кредит передбачає умови, механізми гарантування і, залежно від домовленостей, майбутнє погашення. Частину вартості запозичень можуть компенсувати міжнародні партнери, проте це не означає, що вся сума надходить Україні одним платежем.
Остаточний формат підтримки може включати кілька напрямів: бюджетне фінансування, кошти на відновлення енергетики, закупівлю обладнання для оборони, гуманітарні програми та проєкти відбудови. Розподіл грошей за такими напрямами зазвичай відбувається поетапно. Він також залежить від виконання Україною погоджених реформ, прозорості державних фінансів і здатності уряду звітувати перед партнерами.
Чого просив Володимир Зеленський
Президент України Володимир Зеленський послідовно закликає партнерів не обмежуватися політичною підтримкою, а забезпечити стабільне та прогнозоване фінансування. Для Києва надзвичайно важливо, щоб допомога надходила регулярно, оскільки державний бюджет працює в умовах колосального навантаження, спричиненого війною. Українська влада змушена спрямовувати значну частину внутрішніх ресурсів на оборону, тоді як соціальні виплати, медицина, освіта та відновлення критичної інфраструктури також потребують фінансування.
Серед ключових побажань Зеленського — швидке схвалення нового кредитного механізму, чіткі гарантії його довгострокової дії та відсутність затримок через політичні суперечки між окремими країнами. Україна також зацікавлена в тому, щоб фінансова підтримка була пов’язана з реальними потребами держави, а не розподілялася винятково за бюрократичними процедурами.
Окремим питанням є забезпечення української армії. Київ просить партнерів посилити протиповітряну оборону, надати боєприпаси, далекобійні засоби ураження, безпілотні системи та обладнання для захисту енергетики. За словами української влади, фінансові рішення без належної військової складової не здатні повністю змінити ситуацію на фронті, адже обороноздатність країни безпосередньо впливає на її економічну стабільність.
Зеленський також наголошує на необхідності використовувати заморожені російські активи та доходи від них для допомоги Україні. На думку Києва, саме держава-агресор має нести основний фінансовий тягар за наслідки війни. Водночас це питання залишається юридично складним, оскільки уряди та фінансові установи мають враховувати міжнародне право, захист власності та можливі ризики для світової фінансової системи.
Чи стане кредит сигналом єдності Європи
Для України важливе не лише саме рішення про кошти, а й політичний сигнал, який воно формує. Узгоджений багаторічний кредит продемонстрував би, що Європа готова планувати підтримку не на кілька місяців, а на весь період, необхідний для захисту держави та її відновлення. Такий підхід також допоміг би українському уряду прогнозувати бюджетні видатки й уникати кризових пауз у фінансуванні.
Водночас позиція Угорщини та Словаччини може ускладнити досягнення швидкого компромісу. Обидві країни прагнуть впливати на умови ухвалення рішень і можуть вимагати додаткових гарантій або винесення окремих питань на національний рівень. У Європейському Союзі фінансові програми для України часто потребують складного узгодження, оскільки йдеться про великі суми, спільні гарантії та довгострокові зобов’язання.
Попри це, сам факт переговорів свідчить про те, що питання підтримки України залишається центральним для європейського порядку денного. Київ очікує конкретних рішень, а не лише заяв про солідарність. Для української економіки важливі передбачуваність, своєчасність платежів і можливість використовувати ресурси відповідно до актуальних потреб фронту та тилу.
Отже, домовленість Роберта Фіцо з Угорщиною варто розглядати як етап політичних переговорів щодо майбутнього кредиту, а не як остаточне оформлення виплати Україні 70 млрд євро. Остаточні умови мають бути закріплені окремими рішеннями європейських інституцій і держав-учасниць. Володимир Зеленський, зі свого боку, домагається прискорення процесу, стабільного фінансування, посилення військової допомоги та використання російських активів для компенсації збитків, завданих Україні війною.