Тихон Гулевичук
Нове кіберрозслідування під назвою BabakovLeaks розкрило ймовірну схему, за допомогою якої заступник голови Державної думи росії Олександр Бабаков, що перебуває під міжнародними санкціями, міг підтримувати діяльність своєї тіньової мережі впливу за межами РФ. Центральною фігурою цієї історії називають громадянина Франції Жоффруа Долі, якому, за даними розслідувачів, відводилася роль посередника у міжнародних операціях.
Історія привернула увагу не лише через можливе обходження санкцій, а й через ширший контекст. Бабаков протягом років фігурує у повідомленнях про російський політичний вплив, енергетичні інтереси та спроби кремля зміцнювати зв’язки з європейськими політичними й діловими колами. Після початку повномасштабної війни росії проти України західні держави посилили обмеження проти нього, однак поява нових документів свідчить, що санкційний тиск не завжди перекриває всі канали для прихованої діяльності.
Як працювала мережа, пов’язана з Бабаковим
За версією авторів BabakovLeaks, Жоффруа Долі міг використовувати свій статус громадянина країни Європейського Союзу для виконання завдань, які було б складніше реалізувати безпосередньо російським представникам. Йдеться про контакти з компаніями, консультантами, фінансовими структурами та потенційними партнерами, які могли не мати прямого зв’язку з підсанкційним російським політиком.
Подібні мережі зазвичай будуються не навколо однієї юридичної особи, а складаються з кількох рівнів. На першому можуть перебувати формально незалежні компанії або фонди. Далі використовуються консультанти, номінальні керівники, довірені особи та посередники, які забезпечують комунікацію між учасниками. У результаті справжній бенефіціар або замовник операцій залишається прихованим за ланцюгом договорів і корпоративних зв’язків.
Саме така багаторівнева структура, як стверджують розслідувачі, могла допомагати зберігати доступ до європейської інфраструктури, попри санкційні заборони. Потенційно це стосується фінансових операцій, придбання активів, консультаційних послуг, організації зустрічей та просування політичних наративів, вигідних кремлю. Водночас остаточну правову оцінку оприлюдненим матеріалам мають надати компетентні органи.
Участь французького громадянина в такій схемі є особливо важливою, адже європейський паспорт і ділова репутація можуть створювати додатковий рівень довіри. Для партнерів та контрагентів співпраця з людиною, яка не має очевидного зв’язку з російською владою, може виглядати менш ризикованою. Цим і користуються мережі впливу, які прагнуть приховати справжнє походження коштів, політичні мотиви або кінцевих замовників.
Санкції та слабкі місця європейського контролю
Санкції покликані обмежити доступ російських посадовців і пов’язаних із ними осіб до західних фінансових систем, активів, технологій та ділових контактів. Проте ефективність таких заходів залежить не лише від самого факту внесення людини до санкційного списку. Важливе значення мають перевірка кінцевих власників, моніторинг пов’язаних компаній, контроль за рухом коштів і готовність фінансових установ реагувати на підозрілі операції.
Якщо підсанкційна особа діє через громадянина іншої держави, формально незалежну компанію або складну мережу посередників, виявити порушення стає значно важче. Юридичні документи можуть не містити прямої згадки про російського політика, а офіційні платежі маскуються під оплату консультацій, представницьких послуг чи інвестиційного супроводу. Саме тому міжнародні розслідування дедалі частіше аналізують не окремі транзакції, а сукупність контактів, домовленостей та корпоративних зв’язків.
Викриття BabakovLeaks також демонструє, що санкційні ризики не обмежуються банківською сферою. Росія намагається зберігати вплив через політичні контакти, бізнесові проєкти, інформаційні кампанії та лобістські ініціативи. Навіть після запровадження обмежень такі канали можуть продовжувати працювати, якщо їх очолюють люди, які не перебувають у санкційних списках і формально не представляють російську державу.
Для європейських країн ця ситуація означає необхідність посилювати контроль не лише за безпосередніми активами підсанкційних осіб, а й за їхніми довіреними представниками. Особливу увагу мають привертати різке зростання активності маловідомих компаній, перекази між структурами з різних юрисдикцій, використання непрозорих договорів та спроби приховати реального отримувача коштів.
Чому викриття має значення для Європи
Олександр Бабаков є не просто російським депутатом, а політиком, якого пов’язують із зовнішньополітичними та економічними інтересами кремля. Його діяльність розглядають у контексті спроб росії формувати лояльні зв’язки в інших країнах, використовувати бізнесові контакти для просування власних інтересів і впливати на суспільні дискусії. Тому будь-які нові дані про його можливих помічників або партнерів мають значення для оцінки масштабів російської присутності в Європі.
Імовірне залучення Жоффруа Долі показує, що сучасні мережі впливу можуть спиратися не лише на російських чиновників, дипломатів або великі державні компанії. Вони також використовують громадян інших країн, які здатні діяти як консультанти, представники чи зв’язкові. Така модель дозволяє обходити політичні бар’єри, зменшувати увагу з боку контролюючих органів і зберігати доступ до європейського середовища.
Водночас оприлюднені матеріали потребують незалежної перевірки, а всі звинувачення мають розглядатися з урахуванням презумпції невинуватості. Кіберрозслідування можуть містити документи, листування та фінансові дані, однак їхня юридична сила залежить від способу отримання, автентичності й подальшого підтвердження. Саме тому важливо, щоб відповідні державні органи провели повноцінну перевірку можливих порушень санкційного режиму.
Попри це, BabakovLeaks уже привернуло увагу до проблеми прихованих посередників, які можуть допомагати російським елітам зберігати міжнародні зв’язки. Для Європи це чергове нагадування: санкції працюють лише тоді, коли їх супроводжують прозорість, обмін інформацією між країнами та суворий контроль за компаніями й особами, що діють від імені підсанкційних політиків.