«Є бар'єр»: Жорін розкрив, яких змін найбільше потребує українське військо

Екскомандир підрозділу у відвертій розмові окреслює ключові проблеми, які стримують ефективність військових сил, і пропонує конкретні кроки для швидкої трансформації. На основі досвіду з передової і спостережень за роботою як військових, так і цивільних структур, співрозмовник наголошує, що без системних змін жодні інвестиції в техніку не дадуть очікуваного ефекту. Уже сьогодні важливо визначити пріоритети, які забезпечать реальний приріст боєздатності та стійкості підрозділів.

Головні бар'єри та причини відставання

За словами співрозмовника, перший великий бар'єр — це організаційні перешкоди: повільні рішення, надмірна бюрократія при закупівлях та тестуванні, а також відсутність гнучких механізмів для пілотних проєктів. Саме тому навіть найсучасніша техніка не буде ефективною без відповідних процесів її впровадження. Другий критичний фактор — кадрова нестача: брак інженерів, операторів безпілотники і фахівців з кіберзахист, які можуть інтегрувати нові системи у бойову логістику. Третій — системні помилки в логістика і ремонті: повільні ланцюги постачання, відсутність мобільних майстерень та стандартизованих процедур повернення техніки в стрій.

Крім технічних і кадрових проблем, співрозмовник підкреслює й культурний аспект: опір змінам усередині командування і слабка комунікація між розробниками, військовими та державними структурами. Без зміни управлінських підходів і чітких стандартів тестування навіть інноваційні рішення від локальних стартапи залишаться не використаними.

Практичні кроки для оперативної модернізації

Щоб подолати названі бар'єри, експерт пропонує низку конкретних заходів. По-перше, створення гнучких процедур тестування та закупівель — механізмів, які дозволяють швидко запускати пілоти і масштабувати успішні рішення. Це означає введення коротких циклiв випробувань та чітких критеріїв оцінки. По-друге, інвестиції в освіту: підготовка інженерів, операторів безпілотники і спеціалістів з кіберзахист має стати пріоритетом, включно з полевими тренінгами і програмами обміну з приватним сектором.

Третій крок — розвиток мережі локальних майстерень та центрів швидкого реагування, де можна ремонтувати, модернізувати й тестувати системи безпосередньо поблизу лінії фронту. Це скоротить час повернення техніки в стрій і зменшить навантаження на централізовані логістичні ланцюги. Четверте — активне залучення приватних розробників: пілотні проєкти мають отримати прозорі майданчики для випробувань і доступ до бойового зворотного зв'язку. Локальні розробки часто пропонують швидкі та адаптовані рішення, але потребують підтримки у вигляді ресурсів і процесів для масштабування.

Також важливо стандартизувати процедури навчання та обміну тактичними даними між підрозділами: є потреба у чітких протоколах, що дозволять швидко ротацію персоналу без втрати якості підготовки. Це стосується не тільки операторів техніки, а й розвідників, медперсоналу та ремонтних команд.

Що може зробити командування і суспільство вже сьогодні

На практиці командири можуть почати з простих, але дієвих кроків. Перший — впровадити єдині стандарти навчання для ключових спеціальностей, зокрема операторів безпілотники та технічних фахівців, щоб забезпечити сумісність знань і оперативну заміну персоналу. Другий — створювати локальні ремонтні точки та точки модернізації, які скоротять логістичні витрати і пришвидшать обслуговування техніки. Третій — налагодити відкриті канали для обміну тактичними даними між підрозділами, що підвищить швидкість прийняття рішень та знизить кількість помилок у бойових операціях.

Важливим також є морально-психологічний чинник: інвестиції в підготовку і захист особового складу — це вклад у довіру до командування і в бойовий дух. Сильне лідерство, відкритість до зворотного зв'язку та швидке втілення конструктивних ініціатив змінюють внутрішню культуру армії і прискорюють процес модернізація.

Підсумовуючи, експерт наголошує: Україна має значний потенціал для впровадження інновацій, але ключова перепона — здатність швидко адаптуватися та змінювати процедури. Лише комплексний підхід — поєднання технологічних інвестицій, розвитку кадри, оптимізації логістика та відкритої співпраці з приватним сектором — дозволить отримати стійкий і помітний ефект у відносно короткий термін.