Оністрат пояснив, чому підвищення ПДВ вважають «страхуванням» від війни

Підвищення податку на додану вартість часто сприймається бізнесом і громадянами як пряме збільшення фінансового навантаження. Водночас у період повномасштабної війни уряд може розглядати податкові рішення не лише як спосіб наповнення бюджету, а і як інструмент підтримки державної стійкості. Саме в такому контексті ексбанкір Оністрат пояснив, чому можливе підвищення ПДВ називають своєрідним «страхуванням» від війни.

За його словами, формулювання про страхування від війни є дуже широким. Воно не означає, що сам податок здатен фізично захистити країну від бойових дій або безпосередньо компенсувати всі збитки громадян. Йдеться передусім про створення для держави додаткового фінансового ресурсу, який може бути використаний у разі погіршення безпекової та економічної ситуації.

Що означає «страхування» у податковій політиці

У класичному розумінні страхування передбачає регулярні внески, завдяки яким людина або компанія отримує фінансову підтримку після настання певної події. У випадку з державними фінансами аналогія працює інакше. Підвищення ПДВ може забезпечити додаткові доходи бюджету вже зараз, щоб у майбутньому уряд мав більше можливостей фінансувати оборону, соціальні виплати, відновлення інфраструктури та критично важливі державні послуги.

Оністрат наголошує, що війна створює для країни надзвичайно широкий спектр ризиків. Це не лише потреба у закупівлі озброєння чи виплатах військовослужбовцям. Держава також повинна підтримувати енергетичну систему, ремонтувати пошкоджені об’єкти, забезпечувати роботу лікарень, фінансувати евакуаційні заходи, допомагати внутрішньо переміщеним особам і зберігати функціонування економіки в регіонах, що потерпають від атак.

Відтак додаткові податкові надходження можуть розглядатися як резерв міцності. Якщо бюджет матиме стабільні джерела фінансування, уряду буде легше реагувати на нові виклики без різкого скорочення видатків або надмірного нарощування державного боргу. Саме це і є суттю вислову про «страхування»: країна заздалегідь формує фінансову подушку на випадок несприятливих сценаріїв.

Чому ПДВ розглядають як джерело додаткових доходів

Податок на додану вартість є одним із ключових джерел наповнення державного бюджету. Він стягується під час продажу товарів і послуг, тому його надходження значною мірою залежать від масштабів споживання та ділової активності. Для держави це важливо, адже ПДВ здатен забезпечувати регулярний потік доходів, а не одноразове поповнення бюджету.

Збільшення ставки або зміна механізмів адміністрування ПДВ потенційно може принести бюджету додаткові кошти. Вони можуть бути спрямовані на потреби оборони та безпеки, які в умовах війни залишаються пріоритетними. Крім того, додаткові надходження здатні зменшити залежність країни від зовнішньої фінансової допомоги, що особливо важливо у випадку затримок із міжнародним фінансуванням або зміни підходів партнерів.

Водночас підвищення ПДВ не є безболісним рішенням. Податок фактично закладається у вартість товарів і послуг, тому його збільшення може позначитися на кінцевих цінах. Найбільш помітним цей ефект може бути для домогосподарств із невисокими доходами, які значну частину заробітку витрачають на харчі, комунальні послуги, транспорт, ліки та інші базові потреби.

Для бізнесу підвищення податкового навантаження також означає додаткові витрати та складніші рішення щодо ціноутворення. Компаніям доведеться визначати, яку частину податку вони зможуть включити у вартість продукції, а яку — компенсувати за рахунок власної маржі. Якщо підприємства повністю перенесуть додаткові витрати на споживачів, це може посилити інфляційний тиск. Якщо ж вони спробують утримати ціни, то ризикують зменшити прибутковість і відкласти інвестиційні проєкти.

Баланс між потребами бюджету та навантаженням на громадян

За оцінкою ексбанкіра, дискусія про ПДВ має виходити за межі простого протиставлення «підвищувати чи не підвищувати». Важливо зрозуміти, для чого саме потрібні додаткові кошти, наскільки прозоро їх використовуватимуть і чи буде податкове рішення тимчасовим. Без чітких відповідей на ці питання суспільство може сприйняти підвищення податку лише як спосіб перекласти проблеми державних фінансів на громадян та підприємців.

Поняття «страхування від війни» матиме сенс лише за умови зрозумілих правил. Держава має пояснити, які видатки покриватимуться за рахунок додаткових надходжень, як контролюватиметься використання коштів і за яких умов податкові зміни можуть бути переглянуті. Відкритість бюджетної інформації та регулярна звітність здатні підвищити довіру до непопулярних економічних рішень.

Окреме питання — захист найбільш вразливих категорій населення. Якщо підвищення ПДВ призводить до зростання цін, уряд може розглядати адресні соціальні програми, субсидії або інші механізми компенсації. Важливо, щоб підтримка була спрямована саме тим, хто найбільше потерпає від інфляції, а не перетворювалася на загальне та неефективне витрачання бюджетних ресурсів.

Експерти також звертають увагу на необхідність боротьби з тіньовою економікою. Підвищення ставки саме по собі не гарантує збільшення реальних надходжень, якщо частина бізнесу почне активніше ухилятися від оподаткування. Тому разом із податковими змінами потрібні ефективне адміністрування, цифровізація контролю, однакові правила для різних учасників ринку та зменшення можливостей для корупційних зловживань.

У ширшому сенсі дискусія про ПДВ відображає складність економічної ситуації в Україні. Держава одночасно повинна фінансувати оборону, підтримувати громадян, забезпечувати роботу державних установ і створювати умови для відновлення бізнесу. У мирний час такі завдання могли б розподілятися на тривалий період, однак війна змушує ухвалювати рішення швидше та діяти в умовах постійної невизначеності.

Тому підвищення ПДВ приховує не лише питання податкової ставки, а й проблему довіри між державою, громадянами та підприємцями. Якщо суспільство бачить, що кошти справді спрямовуються на захист країни, підтримку армії та збереження базових державних функцій, податкові рішення можуть сприйматися як вимушений внесок у спільну безпеку. Якщо ж використання грошей залишається непрозорим, навіть економічно обґрунтовані заходи викликатимуть спротив.

Отже, за поясненням Оністрата, «страхування від війни» — це передусім метафора фінансової готовності держави до нових ризиків. ПДВ може забезпечити додатковий ресурс для бюджету, але водночас створює навантаження на ціни, споживачів і бізнес. Результат такого рішення залежатиме не тільки від самої ставки податку, а й від прозорості використання коштів, якості державного управління, захисту соціально вразливих груп та здатності влади переконливо пояснити суспільству мету змін.