Роксолана Мережко
Заява про можливу зміну позиції України у разі, якщо Сполучені Штати відкрито підтримають Росію, викликала значний резонанс у політичному середовищі. У команді президента Володимира Зеленського нібито припустили, що за такого сценарію Києву доведеться відмовитися від подальшої ескалації та погодитися на мирні домовленості. Водночас інший співрозмовник, обізнаний із ситуацією, заперечив, що така позиція є узгодженою або відображає реальну стратегію української влади.
Йдеться не лише про окрему дипломатичну оцінку, а про принципове питання: наскільки Україна залежить від політичної та військової підтримки Сполучених Штатів і чи може зміна американського курсу змусити Київ погодитися на умови, які нині вважаються неприйнятними. Для України американська допомога має критичне значення, однак це не означає автоматичної готовності відмовитися від власних вимог щодо безпеки, територіальної цілісності та майбутнього держави.
Що означає можливе зближення США з росією
Сценарій, за якого Вашингтон стане на бік Москви, наразі залишається гіпотетичним, однак саме його обговорення демонструє вразливість міжнародної підтримки України. Американська політика безпосередньо впливає на постачання озброєння, фінансову допомогу, санкційний тиск на Росію та дипломатичну взаємодію між союзниками. У разі різкої зміни курсу Україна могла б зіткнутися з додатковими труднощами на фронті, у бюджетній сфері та під час міжнародних переговорів.
Проте навіть за несприятливого розвитку подій рішення про мир не може бути зведене лише до реакції на позицію однієї держави. Для Києва важливими залишаються дії європейських партнерів, спроможність української армії, ситуація на полі бою, готовність суспільства та умови, які росія висуне під час переговорів. Якщо Москва вимагатиме односторонніх поступок, обмеження оборонних можливостей України або визнання окупації, такі пропозиції навряд чи будуть сприйняті як справедливий і сталий мир.
Слова неназваного представника команди Зеленського можуть свідчити про оцінку найгіршого сценарію, а не про остаточно сформоване рішення. Політичні чиновники нерідко обговорюють із журналістами можливі варіанти розвитку подій, не роблячи офіційних заяв від імені держави. Саме тому важливо відокремлювати особисту думку співрозмовника, умовне припущення та формальну позицію президента або уряду.
Чи готова Україна погодитися на мир
Українська влада неодноразово наголошувала, що прагне завершення війни, але мир має бути справедливим, надійним і таким, що не створює передумов для нового нападу. Для Києва припинення вогню саме по собі не є достатньою гарантією. Українська сторона зацікавлена в механізмах контролю, міжнародних гарантіях безпеки, поверненні полонених і депортованих людей, а також у відновленні контролю над територіями, які були захоплені росією.
Водночас реальна дипломатія майже завжди передбачає складні компроміси. Питання полягає не в тому, чи можуть сторони поступатися, а в тому, які саме поступки не загрожуватимуть існуванню держави. Україна може розглядати переговори, якщо вони не перетворюються на примус до капітуляції. Якщо ж потенційна угода фактично закріплює результати агресії та залишає росії можливість відновити наступ у майбутньому, у суспільства і влади виникнуть серйозні сумніви щодо її доцільності.
Саме тому твердження про те, що Україна за будь-яких обставин буде змушена укласти мир після зміни американської політики, є надто категоричним. Залежність від партнерської допомоги справді існує, але зовнішній тиск не скасовує українських національних інтересів. Крім того, раптове припинення опору без належних гарантій може призвести не до тривалого миру, а до паузи перед новою фазою війни.
Окреме значення має позиція українського суспільства. Після тривалих бойових дій люди прагнуть завершення війни, але водночас значна частина громадян не готова підтримати домовленості, які означатимуть відмову від суверенітету або легалізацію окупації. Будь-яке рішення щодо миру потребуватиме не лише міжнародної підтримки, а й пояснення українцям його умов, наслідків та гарантій виконання.
Якою може бути подальша позиція Офісу президента
Заперечення іншого співрозмовника свідчить про те, що всередині політичного середовища немає підстав говорити про готовність України автоматично прийняти російські умови. Найімовірніше, у Києві розглядають кілька сценаріїв одночасно: від посилення оборони та пошуку нових джерел підтримки до активізації дипломатичних контактів і підготовки до можливих переговорів.
Якщо американська адміністрація справді спробує домовлятися з росією без урахування позиції України, це створить серйозну кризу довіри. Українська влада наполягатиме, що жодні домовленості про майбутнє країни не можуть ухвалюватися без її безпосередньої участі. Такий підхід відповідає базовому принципу міжнародних переговорів: держава, на території якої триває війна, не може бути виключена з процесу визначення умов її завершення.
Для команди Зеленського ключовим завданням стане переконати партнерів, що підтримка України є не лише моральним обов’язком, а й питанням міжнародної безпеки. Якщо росія отримає вигоду від агресії, це може посилити ризики для інших країн і продемонструвати, що військовий тиск дає змогу змінювати кордони. Саме цей аргумент Україна використовує, закликаючи союзників не послаблювати санкції та не скорочувати оборонну допомогу.
Водночас Києву доведеться готуватися до можливої політичної турбулентності серед партнерів. Європейські держави можуть активніше нарощувати власні оборонні спроможності, шукати додаткові канали постачання зброї та виробляти довгострокові програми допомоги. Для України це означатиме необхідність розширювати дипломатичну роботу, зміцнювати оборонну промисловість і зменшувати залежність від одного зовнішнього центру ухвалення рішень.
Отже, Україна не залишиться без вибору навіть у разі несприятливої позиції США. Простір для маневру може звузитися, а ціна продовження війни зрости, однак остаточне рішення залежатиме від сукупності факторів. Серед них — умови, які запропонує росія, рівень підтримки з боку Європи, ситуація на фронті та готовність українського суспільства прийняти домовленості. Заява про неминучість миру лише через зміну американської політики є радше описом ризикового сценарію, ніж підтвердженням того, що Київ уже погодився на поступки Москві.