Роксолана Мережко
Ситуація, коли поїзд рушив лише через десять секунд після оголошення відбою повітряної тривоги, привернула увагу до проблеми організації евакуації пасажирів. Унаслідок цього 25 людей не встигли повернутися до вагонів і продовжити подорож. Для пасажирів така затримка може обернутися не лише незручностями, а й необхідністю самостійно вирішувати питання подальшого маршруту, багажу та безпеки.
Омбудсмен вважає, що подібні випадки свідчать про потребу змінювати сам підхід до евакуації людей із потягів під час повітряної тривоги. Йдеться не тільки про чіткість оголошень або роботу працівників залізниці. Насамперед необхідно виробити зрозумілий і єдиний алгоритм, який гарантуватиме пасажирам достатньо часу для повернення у вагони після завершення небезпеки.
Чому пасажири не встигли повернутися до поїзда
Під час повітряної тривоги пасажирські поїзди можуть зупинятися, а людей закликають залишити вагони та перейти до укриттів або іншого безпечного місця. Такі дії є необхідними, адже головним пріоритетом має залишатися збереження життя та здоров’я. Водночас після відбою пасажири повинні отримати реальну можливість повернутися до поїзда, забрати речі та зайняти свої місця.
Десять секунд між оголошенням про завершення тривоги та відправленням потяга фактично не залишають людям часу на організоване повернення. Пасажири можуть перебувати на різній відстані від платформи, спускатися зі сходів, чекати на дітей, літніх родичів або людей з інвалідністю. Частина людей може не почути оголошення одразу через шум, велику кількість пасажирів чи перебування в укритті.
Окремою проблемою є багаж. Пасажир, який почув сигнал про відбій, може спочатку перевірити, чи всі його речі залишилися при ньому, допомогти близьким або зорієнтуватися на станції. Якщо поїзд рушає майже одразу, навіть дисципліновані та уважні люди можуть фізично не встигнути зайняти свої місця.
Формальне оголошення про відбій не повинно автоматично означати негайне відправлення поїзда. Між завершенням тривоги та рухом складу має бути передбачений час для повернення пасажирів. Його тривалість може залежати від конкретної станції, кількості людей, розташування укриття та інших обставин, однак цей інтервал має бути достатнім і зрозумілим для всіх.
Які зміни в евакуації можуть бути необхідними
Омбудсмен наголошує на необхідності переглянути саму систему евакуації. Нині пасажири часто отримують загальну рекомендацію залишити поїзд і пройти до укриття, але не завжди мають чітке розуміння, де саме чекати подальших інструкцій, як буде організовано повернення та що робити в разі відставання від поїзда.
Першим кроком має стати запровадження єдиного протоколу для всіх залізничних підрозділів. У ньому потрібно визначити порядок дій персоналу під час оголошення тривоги, правила контролю за висадкою пасажирів, процедуру повторної посадки та мінімальний час, який має пройти після відбою до відправлення. Такий алгоритм повинен враховувати не лише інтереси графіка руху, а й реальні можливості людей.
Важливо також забезпечити постійний зв’язок між працівниками поїзда, станції та відповідальними за безпеку. Пасажири мають отримувати інформацію кількома способами: через гучномовці, візуальні табло, повідомлення персоналу та, за можливості, індивідуальні сповіщення. Одна коротка фраза може бути недостатньою, особливо коли люди перебувають у стресовій ситуації.
Після відбою працівники повинні перевірити, чи всі пасажири повернулися, або принаймні переконатися, що люди мають достатньо часу для посадки. Контроль не може перетворюватися на формальність. Якщо пасажирів евакуювали організовано, так само організовано має відбуватися і їхнє повернення.
Окремі правила необхідні для людей, які потребують додаткової допомоги. Йдеться про дітей, людей похилого віку, пасажирів з інвалідністю, вагітних жінок та тих, хто подорожує з великою кількістю багажу. Для них шлях між укриттям і вагоном може займати значно більше часу. Універсальний підхід, за якого від усіх очікують однакової швидкості, не відповідає принципам безпечної та доступної евакуації.
Безпека пасажирів має бути важливішою за формальність графіка
Залізничний транспорт працює за розкладом, а затримки можуть впливати на рух інших поїздів. Проте дотримання графіка не повинно ставати причиною, через яку люди залишаються на станції після вимушеної зупинки. У воєнних умовах транспортна система має бути гнучкою та здатною реагувати на непередбачувані обставини.
Випадок із 25 пасажирами показує, що навіть короткий проміжок часу може мати серйозні наслідки. Для персоналу десять секунд можуть здаватися технічно достатнім інтервалом, але для людини, яка виходить з укриття, шукає свій вагон або допомагає дитині, цього часу недостатньо. Саме тому правила мають розроблятися з урахуванням не лише роботи техніки, а й поведінки людей у стресі.
Не менш важливо визначити відповідальність за комунікацію з тими, хто не встиг повернутися. Пасажир не повинен залишатися сам на сам із проблемою. Йому мають пояснити, куди звертатися, як отримати допомогу, чи можна продовжити поїздку іншим складом і як вирішується питання квитка. Зрозумілий порядок дій допоможе зменшити напругу та запобігти конфліктам.
Також варто регулярно аналізувати кожен подібний інцидент. Перевірка має стосуватися не лише дій конкретних працівників, а всієї системи: наскільки доступним було укриття, чи чули люди оголошення, скільки часу тривала посадка, чи працювали засоби зв’язку та чи були враховані потреби маломобільних пасажирів. Висновки такого аналізу повинні використовуватися для вдосконалення правил.
Евакуація з потяга має завершуватися не відбоєм тривоги, а безпечним поверненням пасажирів до вагонів. Лише за такої умови можна говорити про повноцінний захист людей. Ситуація, у якій поїзд рушає через кілька секунд після оголошення про завершення небезпеки, демонструє необхідність системних змін — від оновлення інструкцій до підготовки персоналу та покращення інформування.
Для пасажирів важливо пам’ятати: під час повітряної тривоги необхідно виконувати вказівки працівників і переходити до безпечного місця. Водночас відповідальність за організацію процесу не може перекладатися на самих людей. Перевізник і станція повинні забезпечити такі умови, за яких евакуація та повернення до поїзда будуть зрозумілими, доступними й максимально безпечними для кожного.