Роксолана Мережко
Президент США Дональд Трамп доручив американським військовим підготувати додаткові плани можливих ударів по Ірану. Серед варіантів, які, за інформацією CNN, можуть розглядатися у Вашингтоні, називають застосування авіаційної бомби GBU-43/B Massive Ordnance Air Blast, відомої як «матір усіх бомб» або MOAB. Йдеться про один із найпотужніших неядерних боєприпасів, що перебувають на озброєнні Сполучених Штатів.
Повідомлення про підготовку нових сценаріїв не означає автоматичного ухвалення рішення про їх реалізацію. У військовому плануванні розробка варіантів дій є стандартною процедурою, особливо в умовах різкого загострення відносин між державами. Водночас сам факт розгляду такого сценарію свідчить про готовність американської адміністрації посилити тиск на Тегеран і продемонструвати, що Вашингтон розглядає не лише дипломатичні, а й силові інструменти.
Що відомо про можливе застосування MOAB
MOAB створювали як надпотужний авіаційний боєприпас для ураження великих площ, укріплених позицій, тунельних комплексів та інших об’єктів, які складно знищити звичайними засобами. Бомба важить понад десять тонн і має значний радіус дії. Її вибухова хвиля здатна завдати масштабної шкоди інфраструктурі та військовим об’єктам у зоні ураження.
На відміну від ядерної зброї, MOAB не створює ядерного забруднення і не має ядерного заряду. Проте це не робить її застосування безпечним або обмеженим за наслідками. Удар по густонаселеному району, промисловій зоні чи об’єкту поблизу цивільної інфраструктури може призвести до значних жертв, руйнувань і масштабної гуманітарної кризи.
Американські військові вже використовували MOAB у бойових умовах. Її застосування стало сигналом про готовність Сполучених Штатів використовувати винятково потужні боєприпаси проти складних цілей. Водночас ця зброя не є універсальним засобом для знищення будь-якого підземного об’єкта. Ефективність удару залежить від глибини укріплень, характеристик ґрунту, конструкції споруд, точності розвідданих і можливості доставити боєприпас до цілі.
У випадку Ірану потенційними цілями могли б розглядатися військові бази, пускові установки, командні центри або об’єкти, пов’язані з ракетною та ядерною інфраструктурою. Однак конкретний перелік цілей, якщо він існує, не був офіційно оприлюднений. Так само немає підтвердження, що рішення про реальне застосування MOAB уже ухвалене.
Чому Вашингтон розглядає силовий сценарій
Відносини між США та Іраном протягом останніх років залишаються вкрай напруженими. Сторони мають глибокі розбіжності щодо ядерної програми Тегерана, регіональної безпеки, ракетних розробок і підтримки Іраном союзних збройних угруповань на Близькому Сході. Будь-який інцидент у регіоні може швидко перерости у ширше протистояння, особливо якщо під удар потраплять американські військові або союзники США.
Для адміністрації Дональда Трампа демонстрація військової сили може бути способом посилити переговорні позиції. Підготовка планів ударів здатна виконувати одразу кілька завдань: стримувати Іран, застерігати його від атак на американські об’єкти, переконувати союзників у готовності Вашингтона діяти та створювати додатковий тиск перед можливими дипломатичними контактами.
Разом із тим використання MOAB або будь-якої іншої надпотужної зброї може мати наслідки, які виходять далеко за межі конкретної військової операції. Іран здатен відповісти ударами по американських військових базах, союзниках США, комерційному судноплавству чи енергетичній інфраструктурі в регіоні. Особливі ризики пов’язані з Перською затокою, Ормузькою протокою та маршрутами постачання нафти.
У разі масштабного удару Тегеран може спробувати використати ситуацію для мобілізації внутрішньої підтримки, заявивши про зовнішню агресію. Це здатне посилити позиції найбільш радикальних сил усередині країни та зменшити простір для дипломатії. Крім того, атака на об’єкти, пов’язані з ядерною програмою, може не зупинити її, а навпаки підштовхнути Іран до прискорення робіт і відмови від міжнародних домовленостей.
Якими можуть бути наслідки для регіону та світу
Будь-яка військова операція США проти Ірану матиме вплив не лише на двосторонні відносини. Близькосхідні держави опиняться перед необхідністю визначатися зі своєю позицією, а американські партнери можуть бути втягнуті у конфлікт навіть без прямої участі. Іран має розгалужену мережу союзників і партнерських угруповань у регіоні, тому відповідь може бути комплексною та відбуватися одночасно на кількох напрямках.
Окреме занепокоєння викликає можлива реакція світових енергетичних ринків. Будь-які атаки на нафтові об’єкти або блокування важливих транспортних маршрутів здатні спричинити стрибок цін на нафту й газ. Це позначиться на вартості пального, інфляції, міжнародній торгівлі та економічній стабільності багатьох країн. Для держав Європи та Азії ризики можуть виявитися особливо відчутними через залежність від імпорту енергоносіїв і морських перевезень.
Не менш важливим є міжнародно-правовий аспект. Будь-яке застосування сили потребує обґрунтування, а удари по військових цілях мають відповідати принципам необхідності, пропорційності та розмежування між цивільними й військовими об’єктами. Використання особливо потужного боєприпасу поблизу населених пунктів неминуче стане предметом гострих дискусій у міжнародному співтоваристві.
Поки що інформація про можливе застосування «матері всіх бомб» залишається частиною повідомлень про підготовку американських військових сценаріїв. Остаточне рішення залежатиме від розвитку подій, оцінки розвідки, позиції союзників і готовності Ірану до переговорів. Для Вашингтона головним викликом буде зберегти переконливе стримування, не допустивши перетворення демонстрації сили на масштабну війну.
Таким чином, повідомлення CNN про MOAB слід розглядати як сигнал про підвищення рівня напруженості, а не як підтвердження неминучого удару. Найближчі рішення американської адміністрації покажуть, чи стане військове планування інструментом дипломатичного тиску, чи Сполучені Штати справді готуються до прямого силового протистояння з Іраном.