Дата публікації Трамп і «мати всіх бомб»: що відомо про суперзброю для удару по Ірану
Опубліковано 15.10.26 18:37
Переглядів статті Трамп і «мати всіх бомб»: що відомо про суперзброю для удару по Ірану 29

Трамп і «мати всіх бомб»: що відомо про суперзброю для удару по Ірану

Поділитися цією новиною в Facebook Поділитися цією новиною в Twitter Поділитися цією новиною в Twitter

За повідомленнями американських і міжнародних медіа, військове керівництво США розглядає різні сценарії можливого удару по Ірану, якщо президент Дональд Трамп ухвалить рішення про відновлення бойових дій. Одним із найбільш резонансних варіантів називають застосування авіаційної бомби GBU-43/B MOAB, яку часто називають «Матір’ю всіх бомб». Її використання стало б надзвичайно сильним військовим і політичним сигналом, адже йдеться про одну з найпотужніших неядерних боєприпасів у арсеналі Сполучених Штатів.

Водночас сама згадка про MOAB у можливих планах не означає, що рішення про її застосування вже ухвалене. Остаточне слово в питанні початку масштабної військової операції належить президентові США, а подібний наказ потребував би оцінки розвідки, військових ризиків, міжнародних наслідків і потенційної відповіді Ірану.

Що таке бомба GBU-43/B MOAB

GBU-43/B Massive Ordnance Air Blast, або MOAB, є великою керованою авіаційною бомбою об’ємного вибуху. Її маса становить близько 9,8 тонни, а вибухова потужність оцінюється приблизно в 11 тонн у тротиловому еквіваленті. Для порівняння, це неядерний боєприпас, однак масштаб його вибухової хвилі може мати руйнівний вплив на значній площі.

Конструкція MOAB передбачає доставку за допомогою важкого військово-транспортного літака, а не стандартного винищувача-бомбардувальника. Боєприпас скидають із повітря на спеціальній платформі, після чого він розкриває парашут і стабілізується перед ударом. Така схема дозволяє використовувати бомбу проти великих відкритих територій, мереж тунелів, укріплених районів або скупчень техніки.

На відміну від ядерної зброї, MOAB не створює радіоактивного забруднення. Проте це не робить її застосування безпечним для цивільного населення. Потужна ударна хвиля, уламки, пожежі та обвали можуть призвести до масштабних руйнувань і значних людських жертв, особливо якщо ціль розташована неподалік від міст або критичної інфраструктури.

Широку відомість GBU-43/B отримала у 2017 році, коли американські військові застосували її в Афганістані проти позицій бойовиків у гірському районі Нангархар. Тоді бомбу використали для знищення підземних ходів і сховищ, пов’язаних з угрупованням «Ісламська держава». Це стало першим офіційно підтвердженим бойовим застосуванням MOAB.

Чому зброю можуть розглядати у сценарії проти Ірану

Іран має розгалужену військову інфраструктуру, частина якої розміщена в гірських районах або під землею. Серед потенційних цілей можуть розглядатися командні центри, ракетні комплекси, склади озброєнь і об’єкти, пов’язані з ядерною програмою. Саме тому американські планувальники можуть вивчати різні варіанти ураження цілей, зокрема із застосуванням надпотужних боєприпасів.

Однак GBU-43/B не є універсальною зброєю для знищення глибоко захищених підземних споруд. Її головна перевага полягає у величезній силі вибуху та площі ураження, а не в здатності пробивати товсті шари бетону й гірської породи. Для атак на особливо укріплені об’єкти США мають інші спеціалізовані боєприпаси, зокрема авіаційні бомби великої маси, призначені для проникнення в землю.

Тому можливе застосування MOAB проти Ірану залежало б від конкретної цілі. Якщо йдеться про відкритий військовий табір, базу, склад або систему тунелів із відносно неглибоким заляганням, така бомба могла б завдати серйозної шкоди. Якщо ж об’єкт розташований глибоко під землею і має багаторівневий захист, ефективність одного потужного вибуху може бути обмеженою.

Ще одним фактором є спосіб доставки. Для скидання MOAB потрібен великий транспортний літак, який має наблизитися до району операції. Це підвищує вимоги до розвідки, контролю повітряного простору та прикриття. Іран має системи протиповітряної оборони, ракетні війська й безпілотники, тому така операція не була б простою навіть за умови значної переваги США в повітрі.

Політичні та міжнародні ризики удару

Застосування «Матері всіх бомб» по іранській території стало б не лише військовою, а й надзвичайно гучною політичною подією. Такий крок міг би бути сприйнятий Тегераном як початок повномасштабної війни. У відповідь Іран потенційно здатен завдати ударів по американських військових базах і союзниках США на Близькому Сході, використати ракети та безпілотники або активізувати пов’язані з ним збройні угруповання.

Окрему небезпеку становить можливе блокування або атаки на судноплавство в районі Ормузької протоки. Через цей регіон проходить значна частина світових енергетичних потоків, тому будь-яка ескалація здатна вплинути на ціни на нафту, газ і транспортування товарів. Наслідки могли б відчути не лише США та Іран, а й країни Європи, Азії та Близького Сходу.

Не менш важливим є питання цивільних жертв. Навіть якщо військова ціль розташована далеко від великих населених пунктів, удар такої сили може пошкодити дороги, електромережі, промислові об’єкти та інші елементи інфраструктури. У разі розміщення військових споруд поблизу цивільних об’єктів ризик масштабної гуманітарної кризи різко зростає.

Для адміністрації Дональда Трампа рішення про використання MOAB стало б перевіркою заяв про готовність чинити максимальний тиск на Іран. Водночас демонстрація сили не гарантує досягнення політичної мети. Удар може тимчасово послабити окремі об’єкти, але водночас стимулювати Іран до прискорення військових програм, посилення протиповітряної оборони та переходу до жорсткішої стратегії протистояння.

Наразі GBU-43/B MOAB залишається символом виняткової військової потужності США, а не автоматичним рішенням для будь-якого конфлікту. Її можливе застосування проти Ірану залежатиме від достовірності розвідувальних даних, характеристик конкретної цілі, готовності американських сил і політичного рішення Білого дому. Поки наказ про удар не відданий, розмови про «Матір усіх бомб» варто сприймати як частину обговорення можливих сценаріїв, а не як підтвердження неминучої атаки.