Роксолана Мережко
Політична позиція Дональда Трампа щодо війни росії проти України може створити для Вашингтона складну дилему. Публічно колишній президент США неодноразово заявляв, що прагне якнайшвидше завершити бойові дії, однак запропонований ним підхід здатен посилити державу, яку американська дипломатія багато років вважала стратегічним противником. Саме тому дипломат, коментуючи можливі наслідки повернення Трампа до влади, назвав його курс потенційною загрозою для довгострокових інтересів Сполучених Штатів.
Йдеться не лише про обсяги військової допомоги Україні чи формат переговорів із кремлем. Питання значно ширше: якою буде роль США у Європі, чи збережуться трансатлантичні союзи та чи залишиться Вашингтон гарантом міжнародних правил. Якщо рішення щодо України ухвалюватимуться виключно з огляду на швидкий політичний результат, це може мати наслідки на десятиліття.
Чому позиція Трампа викликає занепокоєння
Трамп послідовно критикує масштаб американських витрат на підтримку України та наполягає, що європейські союзники мають робити значно більший внесок у спільну безпеку. Така аргументація знаходить підтримку серед частини американських виборців, які вважають, що ресурси США повинні спрямовуватися передусім на внутрішні проблеми. Водночас скорочення допомоги Києву може бути сприйняте Москвою як сигнал про послаблення західної коаліції.
На думку дипломата, найбільша небезпека полягає в тому, що росія може отримати винагороду за агресію. Якщо припинення вогню відбудеться без надійних гарантій безпеки для України, без механізмів контролю та без відповідальності за порушення міжнародного права, кремль зможе використати паузу для відновлення військового потенціалу. У такому разі домовленість стане не завершенням конфлікту, а передумовою для нової ескалації.
Підтримка вимог росії не обов’язково має бути прямою. Вона може проявлятися через тиск на Україну, вимоги територіальних поступок, обмеження постачання зброї або відмову від чітких гарантій. Для Москви навіть сам факт розколу між США та європейськими країнами стане важливим геополітичним досягненням.
Два сценарії для України
За оцінкою аналітика, Україні при Трампі доведеться обирати між двома основними сценаріями. Перший передбачає погодження на переговори в умовах значного тиску з боку Сполучених Штатів. Київ може отримати пропозицію щодо припинення бойових дій, але ціною невизначеного статусу окупованих територій, обмежених гарантій та ризику замороженого конфлікту.
Такий варіант може тимчасово знизити інтенсивність війни, проте не усуне першопричини протистояння. Росія не обов’язково відмовиться від мети послабити українську державу та повернути її до сфери свого впливу. Крім того, будь-які територіальні поступки без широкої суспільної підтримки можуть спричинити політичну кризу всередині України.
Другий сценарій полягає у збереженні опору та пошуку нової моделі підтримки через європейських партнерів. У такому випадку Україна намагатиметься компенсувати можливе зменшення американської допомоги поставками з Європи, розвитком власного оборонного виробництва та поглибленням двосторонніх безпекових угод. Цей шлях потребує часу, значних фінансових ресурсів і політичної єдності, але він дає Києву більше можливостей уникнути нав’язаного миру.
Водночас обидва варіанти мають високу ціну. Перший може принести короткострокове припинення вогню, але створити небезпечну паузу перед новою атакою. Другий передбачає продовження виснажливого протистояння та потребу швидко перебудувати всю систему зовнішньої підтримки. Саме тому українська влада опиниться перед надзвичайно складним вибором, де не буде простих або безризикових рішень.
Які ризики виникають для Сполучених Штатів
Дипломат наголошує, що питання України безпосередньо пов’язане з інтересами США. Американська стратегія після Другої світової війни значною мірою будувалася на стримуванні агресії, підтримці союзників та захисті принципу, за яким кордони не можуть змінюватися силою. Якщо Вашингтон фактично погодиться на протилежне, це послабить довіру до американських гарантій у всьому світі.
Потенційні наслідки можуть відчути не лише європейські держави. Інші країни, які залежать від партнерства зі США, уважно спостерігатимуть, чи готовий Вашингтон підтримувати союзників у кризовій ситуації. Якщо відповідь буде негативною, авторитарні режими можуть вирішити, що військовий тиск є ефективнішим за дипломатію, а міжнародна реакція залежить винятково від політичної кон’юнктури.
Окрему проблему становить майбутнє НАТО. Жорсткі заяви Трампа про внески союзників уже змусили європейські країни переглядати власні оборонні видатки. З одного боку, це може посилити європейську відповідальність за безпеку континенту. З іншого боку, постійні сумніви щодо надійності США здатні послабити єдність Альянсу саме в момент, коли росія намагається випробувати його на міцність.
Для Вашингтона короткострокова економія не обов’язково означатиме стратегічну вигоду. Зменшення підтримки України може скоротити бюджетне навантаження, але водночас збільшити ризики майбутнього протистояння. Якщо росія відчує безкарність, США можуть бути змушені витрачати набагато більше ресурсів на стримування нового конфлікту, посилення східного флангу НАТО та відновлення довіри союзників.
Саме тому заяви про можливу угоду з кремлем потребують особливої обережності. Мирне врегулювання може бути корисним для всіх сторін лише тоді, коли воно забезпечує безпеку України, передбачає контроль за виконанням домовленостей і не створює умов для повторного наступу. Інакше підтримка Трампом швидкого компромісу фактично може перетворитися на політичний подарунок його головному геополітичному опоненту.
Україна, зі свого боку, готуватиметься до можливих змін у політиці США, зміцнюючи контакти з європейськими державами та наполягаючи на довгострокових гарантіях. Остаточний результат залежатиме не лише від рішень Білого дому, а й від здатності Європи діяти самостійно, а Києва — зберігати міжнародну підтримку. Для всіх учасників це буде перевірка того, чи здатен Захід сформувати спільну стратегію перед обличчям російської агресії.