Чмут: Україна втратила кілька літаків через старі боєприпаси

Україна зіткнулася з критичним дефіцитом авіаційних боєприпасів, необхідних для знищення ворожих повітряних цілей. Про це заявив керівник фонду «Повернись живим» Тарас Чмут, наголосивши, що проблема має не лише кількісний, а й безпековий вимір. За його словами, використання старих ракет і боєприпасів може створювати серйозні ризики для української авіації та вже призвело до втрати кількох літаків.

Дефіцит авіаційних засобів ураження безпосередньо впливає на здатність Повітряних сил виконувати бойові завдання. Українські пілоти змушені працювати в умовах, коли кожен виліт потребує ретельного планування, а доступний запас озброєння не відповідає масштабам загроз. Російські війська регулярно застосовують літаки, крилаті ракети, керовані авіабомби та безпілотники, тому потреба в сучасних і надійних боєприпасах постійно зростає.

Чому старі авіаційні боєприпаси становлять небезпеку

Авіаційна ракета або інший боєприпас має обмежений термін зберігання. Навіть за дотримання необхідних умов складські запаси з часом втрачають частину своїх характеристик. Погіршення можуть стосуватися роботи двигуна, систем наведення, електронних компонентів, акумуляторів, піротехнічних елементів і механізмів самоліквідації. У результаті зброя може не запуститися, втратити ціль, спрацювати із затримкою або поводитися непередбачувано.

Для бойового літака така ситуація особливо небезпечна. Пілот працює на великій швидкості, часто на малій висоті та в умовах протидії противника. Якщо ракета не сходить із підвіски, виникають проблеми під час запуску або боєприпас не виконує штатну програму, це може вплинути на керованість літака і безпеку всього екіпажу. Саме тому застосування старих авіаційних ракет потребує додаткової перевірки, технічного обслуговування та оцінки ризиків.

За оцінкою Тараса Чмута, Україна вже втратила кілька літаків через проблеми, пов’язані зі старими боєприпасами. Водночас кожен такий випадок потребує окремого професійного розслідування, адже на результат бойового вильоту можуть впливати різні чинники: робота ворожої протиповітряної оборони, технічний стан літака, помилки навігації, складні погодні умови або пошкодження під час виконання завдання. Однак загальна проблема з ненадійними запасами озброєння залишається надзвичайно серйозною.

Як дефіцит озброєння впливає на роботу Повітряних сил

Нестача авіаційних боєприпасів змушує українське командування визначати пріоритети та розподіляти ракети між найбільш важливими напрямками. Частину завдань доводиться виконувати із застосуванням озброєння, яке має обмежений ресурс або потребує додаткової підготовки. Це знижує гнучкість бойового застосування авіації та збільшує навантаження на технічний персонал.

Українська авіація одночасно виконує кілька критично важливих функцій. Йдеться про прикриття військ, ураження наземних позицій противника, перехоплення повітряних цілей, розвідку та підтримку наступальних або оборонних операцій. Для кожного типу завдання необхідні різні боєприпаси: ракети класу «повітря — повітря», засоби ураження наземних об’єктів, високоточні бомби та обладнання для протидії ворожій електроніці.

Коли сучасних боєприпасів недостатньо, літаки змушені виконувати завдання з більшими обмеженнями. Екіпажі можуть бути змушені наближатися до небезпечних зон, скорочувати час перебування в районі операції або відмовлятися від частини запланованих цілей. Це безпосередньо впливає на ефективність бойової роботи та збільшує ризики для пілотів.

Окремою проблемою є несумісність різних типів озброєння з наявними літаками. Навіть якщо партнери передають Україні сучасні ракети, їх інтеграція потребує часу, підготовки інженерів і льотчиків, оновлення програмного забезпечення та проведення випробувань. Тому питання постачання не обмежується лише передачею певної кількості боєприпасів. Важливо забезпечити повний цикл: від зберігання і технічного обслуговування до застосування в реальних бойових умовах.

Чому Україні потрібні стабільні поставки сучасних ракет

Стабільні поставки сучасних авіаційних боєприпасів є необхідною умовою збереження української авіації та життів військовослужбовців. Нові ракети мають прогнозовані характеристики, сучасні системи наведення і кращу стійкість до перешкод. Вони дозволяють пілотам знищувати цілі з більшої відстані, скорочувати час перебування в зоні ураження та ефективніше протидіяти російській авіації.

Окрім безпосереднього постачання, Україні необхідні запаси для тривалої оборони. Війна демонструє, що навіть значні партії озброєння можуть швидко витрачатися через високу інтенсивність бойових дій. Тому планування має враховувати не тільки поточні потреби, а й можливість поповнення складів у майбутньому. Важливими залишаються також ремонт, модернізація та продовження ресурсу лише тих боєприпасів, які після перевірки є безпечними для використання.

Ситуація зі старими ракетами показує, наскільки складною є проблема спадку радянських арсеналів. Формальна наявність боєприпасу на складі ще не означає, що його можна безпечно та ефективно застосувати. Кожна одиниця озброєння повинна проходити технічний контроль, а рішення про її використання має ґрунтуватися на реальному стані, а не лише на документах про термін придатності.

Заява Тараса Чмута привертає увагу до питання, яке часто залишається поза публічним обговоренням. Успішна робота Повітряних сил залежить не тільки від кількості літаків і рівня підготовки пілотів, а й від надійності кожної ракети, бомби та системи озброєння. Для України це питання має стратегічне значення, адже сучасна авіація є одним із ключових елементів захисту військ, міст та критичної інфраструктури.

Подальше посилення української авіації потребує комплексного підходу: постачання нових боєприпасів, безпечної утилізації непридатних запасів, підготовки персоналу та розвитку власного виробництва. Лише за таких умов можна зменшити залежність від застарілих ракет, підвищити ефективність бойових вильотів і знизити ризики для українських військових.