Україна продовжить удари по НПЗ росії попри домовленості Трампа й путіна — FT

Україна, ймовірно, не припинятиме атак на нафтопереробні заводи росії, незважаючи на домовленості між президентами США та росії Дональдом Трампом і володимиром путіним. Про це пише Financial Times, аналізуючи можливі наслідки домовленостей щодо російського дизельного пального та ситуації на світовому енергетичному ринку.

За інформацією видання, Вашингтон і Москва обговорили відновлення експорту російського дизеля. Такий крок може бути спрямований на збільшення пропозиції пального на міжнародному ринку та зниження цін на бензин і дизель у Сполучених Штатах напередодні виборів. Для американської адміністрації стабільна вартість пального є важливим політичним питанням, оскільки ціни на заправках безпосередньо впливають на настрої виборців.

Водночас домовленості США та росії не означають автоматичного припинення українських ударів по російській нафтовій інфраструктурі. Україна розглядає нафтопереробні заводи, нафтобази та інші об’єкти паливно-енергетичного комплексу РФ як складову військової машини агресора. Саме через ці підприємства російська армія отримує пальне для техніки, авіації та логістики.

Чому Україна продовжує атакувати російські НПЗ

Удари по НПЗ росії мають на меті зменшити здатність кремля забезпечувати фронт паливом і водночас завдати економічних збитків. Нафтопереробна галузь є одним із ключових джерел доходів російського бюджету. Пошкодження виробничих потужностей, перебої в роботі підприємств і необхідність дорогого ремонту можуть скорочувати обсяги переробки нафти та експорту нафтопродуктів.

Для України це також спосіб впливати на військову логістику росії. Паливо необхідне для переміщення бронетехніки, роботи генераторів, транспортування боєприпасів і підтримки авіаційних підрозділів. Якщо окремі регіони росії стикаються з дефіцитом дизеля або бензину, це створює додаткове навантаження на внутрішній ринок і змушує владу перерозподіляти ресурси.

Російські НПЗ розташовані на значній відстані від українського кордону, однак упродовж останнього періоду повідомлялося про атаки безпілотників на об’єкти в різних регіонах РФ. Такі операції демонструють, що українські сили прагнуть переносити війну на критичну інфраструктуру, яка забезпечує російську агресію. Водночас українська сторона зазвичай наголошує, що цілями є саме військові та промислові об’єкти, а не цивільне населення.

Домовленості Трампа і путіна та паливний ринок

Імовірне відновлення експорту російського дизеля може мати кілька наслідків. Додаткові обсяги пального здатні послабити напруження на міжнародному ринку та стримати зростання цін. Для США це особливо важливо в період виборчої кампанії, коли дорожче пальне негативно позначається на рейтингах влади та збільшує витрати домогосподарств і бізнесу.

Росія, зі свого боку, зацікавлена у відновленні доступу до зовнішніх ринків. Експорт нафтопродуктів приносить валютні надходження, підтримує роботу нафтопереробних підприємств і допомагає компенсувати втрати від санкцій. Потенційне послаблення обмежень могло б стати для Москви важливим економічним сигналом і дозволило б частково стабілізувати російський паливний сектор.

Однак будь-які домовленості між Вашингтоном і кремлем можуть зіткнутися з практичними та політичними обмеженнями. Санкції проти російської енергетики запроваджувалися не лише для впливу на ціни, а й для зменшення ресурсів, доступних російській державі під час війни проти України. Тому спроба розширити експорт російського дизеля може викликати дискусії серед союзників США та європейських держав.

Крім того, збільшення експорту не гарантує повної стабільності поставок. На роботу російських НПЗ впливають технічний стан обладнання, санкційні обмеження на комплектуючі, проблеми зі страхуванням і транспортуванням, а також ризик нових атак. Навіть за наявності політичних домовленостей російська нафтова галузь залишатиметься вразливою до перебоїв.

Можливі наслідки для України та росії

Якщо Україна продовжить удари по російських НПЗ, Москва може посилити протиповітряну оборону навколо ключових підприємств, змінити маршрути перевезення пального та збільшити державне регулювання внутрішнього ринку. Російська влада вже неодноразово намагалася обмежувати експорт бензину, щоб уникнути дефіциту та різкого зростання цін усередині країни.

Для України головним питанням залишатиметься співвідношення військових і політичних ризиків. Київ може вважати, що домовленості інших держав не повинні обмежувати право на захист і ураження об’єктів, які використовуються для підтримки війни. Водночас удари по енергетичній інфраструктурі росії можуть стати предметом дипломатичного тиску, особливо якщо Вашингтон наполягатиме на ширших домовленостях щодо припинення вогню.

Ситуація свідчить про складність переговорів навколо російсько-української війни. США можуть прагнути одночасно знизити ціни на пальне, домогтися політичних домовленостей із Москвою та зберегти вплив на перебіг конфлікту. Україна ж зосереджена на послабленні російського військового потенціалу й не обов’язково готова погоджуватися на обмеження, які не гарантують реального припинення агресії.

Таким чином, можливе відновлення експорту російського дизеля не означає завершення українських операцій проти НПЗ росії. Поки російська нафтова промисловість забезпечує армію ресурсами, українські удари по паливній інфраструктурі залишатимуться одним із інструментів протидії агресії. Подальший розвиток подій залежатиме від умов домовленостей між США та РФ, позиції України, стану світового ринку пального та здатності Москви захистити власні енергетичні об’єкти.