Іран обходить морську блокаду США і продовжує експорт нафти — як це відбувається

Незважаючи на активні дії ВМС США, Іран продовжує експортувати нафту, вдаючись до складних і гнучких логістичних схем. За даними аналітиків, частина вантажів успішно проходить через Ормузьку протоку та виходить із зони, яку США вважають заблокованою — це ставить під сумнів ефективність морської ізоляції та викликає нові ризики для безпеки судноплавства й енергетичних ринків.

Іран обходить морську блокаду США і продовжує експорт нафти — як це відбувається

За даними аналітичної компанії Vortexa, близько 10,7 млн барелів іранської нафти пройшли через Ормузьку протоку і вийшли із зони, заблокованої ВМС США, у період з 13 по 21 квітня. Про це повідомляє агентство Reuters, посилаючись на моніторинг судноплавних маршрутів і супутникові дані.

Vortexa зафіксувала, що ці поставки перевозилися на шести танкерах, на яких було вимкнено обладнання автоматичної ідентифікації (AIS). Вимикання AIS — одна з найбільш очевидних тактик уникнення виявлення, але не єдина. Аналітики також зазначають використання складних комбінацій флагів зручності, зміни назв суден, проміжних портів для перекачування та транзиту через райони зі слабкішим контролем.

Зафіксовано загалом 35 проходів через американську блокаду з 13 по 22 квітня за участю суден, пов'язаних з Іраном або підсанкційних, під час рейсів як на вхід, так і на вихід. При цьому рух іранських суден через протоку після введення блокади знизився: у період з 13 по 21 квітня він становив у середньому 1–2 танкери на день проти приблизно 2–3 на день за попередні 30 днів.

Методи обходу блокади та їхня ефективність

Іран використовує поєднання технічних і тактичних маневрів. Відключення AIS дозволяє уникнути простого виявлення, однак супутниковий моніторинг, радарні знімки та перехресна перевірка сигналів дають аналітикам змогу відстежувати траєкторії. Щоб знизити ризики, танкери змінюють маршрути в межах гнучко визначеної зони блокади — Vortexa підкреслює, що блокада "не обов'язково запроваджено поблизу іранських портів або в межах Ормузької протоки, її гнучко застосовують у районі приблизно за 300 миль на захід між пакистансько-іранським кордоном і найзахіднішим "кутом" Оману".

Інші прийоми включають судно-до-судна перекачування (ship-to-ship transfers) у віддалених районах, використання підставних компаній-операторів і короткі заходи в нейтральні або дружні порти для "перервань" рейсу. Часто змінюється і логістика кінцевих отримувачів — нафту можуть купувати посередники або трейдери, що приховують зв'язок із кінцевим бенефіціаром.

Проте такі схеми не позбавлені ризиків: вимкнення AIS збільшує вірогідність зіткнень і ускладнює координацію в регіоні з інтенсивним трафіком, а використання підсанкційних суден підвищує ймовірність арештів або конфіскацій. Такі інциденти вже траплялися: американські військові повідомляли, що в межах блокади наказали більш як 30 суднам розвернутися або повернутися в порт.

Політичні наслідки та вплив на ринок

Епізоди загострення, зокрема обстріли катерів Корпусу вартових ісламської революції та спроби прориву блокади, підвищують напруженість у регіоні. У повідомленнях згадується, що катери IRGC відкрили вогонь по танкеру поблизу Ормузької протоки, а також є заяви про захоплення іранського судна в Оманській затоці, коли воно намагалося прорвати блокаду. Такі інциденти спричинили фактичне майже зупинення комерційного руху через протоку під час короткого та хаотичного періоду після першого захоплення.

Міжнародна морська організація ООН вже готує план евакуації для сотень суден, які застрягли в Перській затоці від початку ударів США та Ізраїлю по Ірану понад сім тижнів тому. Це свідчить про масштабні логістичні наслідки і про можливі довготривалі перебої у постачанні нафти, що може підштовхнути ціни вгору, особливо за умови подальшого загострення конфлікту.

Політично блокада та її порушення мають ширший вимір: згадується, що 19 квітня до Ісламабада були направлені представники США для переговорів щодо Ірану, а також заяви про порушення перемир'я і напади на французький і британський кораблі. Це підсилює дипломатичний фон і вказує на те, що вирішення кризи потребуватиме не лише військових, а й серйозних політичних консультацій за участі регіональних та міжнародних гравців.

Отже, попри запроваджену морську блокаду, Іран зберігає можливість експорту нафти завдяки комбінації технічних прийомів, ресурсних можливостей та гнучкого підходу до маршрутів. Це створює складну ситуацію для ВМС США та їхніх союзників, а також для глобального нафторинку, який уже реагує на невизначеність у регіоні.