19 квітня 1920 — день народження девізу «Слава Україні!»: чому вітанню ЗСУ не 100, а 200 років

Історія фрази, яка сьогодні звучить під час вітання бійців Збройних Сил України, набагато давніша, ніж здається на перший погляд. Ще неодноразово доводилося чути суперечки про те, коли саме народився цей девіз, хто його оформив у вигляді привітання армії і чому він став таким важливим символом національної ідентичності. Спробуємо розібратися у хронології, витоках і впливі мовних традицій у післярадянському просторі.

19 квітня 1920 — день народження девізу «Слава Україні!»: чому вітанню ЗСУ не 100, а 200 років

19 квітня 1920 року Армія Української Народної Республіки офіційно затвердила слова «Слава Україні!» як форму вітання в національній армії. Цей документальний факт часто наводять як дату формалізації девізу. Проте історичні корені набагато глибші: словосполучення зі словом «слава» зустрічалося в українській культурі і політичній риториці ще в XIX столітті — у поетичних і громадських текстах періоду національного відродження, а також у традиціях козацької доби, де вітальні формули та вигуки на честь перемог і героїв мали важливе місце в суспільній комунікації. Саме тому можна вести мову не про століття, а про кілька поколінь національної традиції, яка налічує вже близько двох століть.

Після відновлення незалежності України у 1991 році військовослужбовці довгий час використовували радянські або русифіковані форми привітання. Протягом приблизно 27 років після відновлення державності у буденній практиці лунали такі формули, як «Здравія желаю» або російське «Желаю здоровья!», особливо в тих частинах армії й серед офіцерського корпусу, де традиції СРСР залишилися сильними. Лише у 2018 році у Збройних Силах України офіційно введено привітання «Слава Україні — Героям слава!», яке вперше прозвучало під час параду до Дня Незалежності і стало символічним відходом від радянських мовленнєвих практик.

Чому фраза лякає ворога і як змінювалися військові вітання в інших державах пострадянського простору

Чому саме це вітання викликає негативну реакцію у російської пропаганди — питання не лише мовне, а й політичне. «Слава Україні!» відтоді, як набуло масового вжитку в XXI столітті, стало маркером проукраїнської ідентичності, спротиву і мобілізації. Для держави-агресора, яка прагне маркувати українські прояви національної солідарності як «екстремістські» чи «нацистські», будь-який потужний символ самовизначення стає об’єктом дискредитації. Тим часом вітання для армії — це не стільки лозунг, скільки елемент командної культури, який формує моральний клімат і підкреслює історичну спадкоємність.

Після розпаду СРСР країни простору обрали різні шляхи щодо військових традицій і форм вітання. Загальна тенденція така: країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія) відновили міжвоєнні національні традиції, повернувши традиційні військові ритуали та символіку; деякі пострадянські держави на початковому етапі зберегли радянські мовні зразки й церемоніал, але згодом проводили реформи, замінюючи російські форми на національні еквіваленти у рамках процесу дерусифікації та військової модернізації. Інші країни, особливо ті, де політичні еліти залишилися проросійськими, більш консервативно ставилися до змін і довше зберігали радянські привітання й ритуали.

Важливо також зазначити, що військові вітання в багатьох арміях світу відображають історичні традиції: деякі держави тримаються старих формул, інші створюють нові, які відповідають сучасній ідеології та іміджу. Для України запровадження «Слава Україні — Героям слава!» стало частиною ширшого процесу відновлення національної пам’яті і формування власних армійських традицій після десятиліть радянського впливу.

Сьогодні привітання ЗСУ — це не лише слова. Це сигнал єдності, пам’ять про боротьбу за державність і чітке відмежування від імперських практик. Якщо підсумувати: формалізація девізу у 1920 році — важлива віхa, але його витоки сягають глибше в історію національного відродження, тому говорити про «200 років» у переносному значенні означає визнати тривалість культурної традиції, а не лише формальну дату заснування привітання.