«росія не хоче закінчення війни»: європейські розвідки оцінили шанси на мир

Європейські розвідки в останні місяці фіксують тривожну тенденцію: у кремля немає чіткої волі до повного припинення бойових дій в Україні. Замість реальних поступок та відведення військ Москві вигідніша стратегія, яка дозволяє зберегти важелі тиску і водночас отримувати економічні дивіденди через поступове ослаблення міжнародних обмежень. Аналітики підкреслюють, що переговорні кроки часто носять більше декларативний характер і спрямовані на досягнення політичних та фінансових цілей, ніж на створення умов для стійкого миру.

«росія не хоче закінчення війни»: європейські розвідки оцінили шанси на мир

За оцінками розвідувальних служб кількох країн ЄС, основна логіка кремля — використовувати переговорні формати як інструмент для зняття санкції і відновлення економічних зв'язків, а не як шлях до повноцінного врегулювання. У документах і внутрішніх брифінгах згадується, що Москва прагне добитися зняття обмежень і повернення бізнес-угод з мінімальними політичними поступками. Це включає активізацію дипломатичних контактів, створення публічних медіа-образів «готовності до діалогу» та одночасне нарощування військового потенціалу в прифронтових районах.

Експерти відзначають кілька конкретних ознак такої стратегії: підвищення темпів постачання боєприпасів і модернізація арсеналів, планування кібератак і інформаційних операцій проти країн-підтримувачів України, а також систематичні вимоги про «швидке зняття санкції» в обмін на неясні і часово обмежені домовленості. У підсумку переговори набувають рис театру — показових зустрічей без механізмів жорсткої верифікації та гарантій безпеки, які могли б реально зменшити ризики відновлення бойових дій.

При цьому є ризик, що окремі західні бізнес-кола й політичні групи, зацікавлені в поверненні ринків і контрактів, почнуть тиснути на уряди з метою швидкої нормалізації стосунків. Такий тиск може призвести до передчасного пом'якшення санкцій і відновлення бізнес-угод без належних політичних гарантій, що взамін фактично дозволить росія відновити економічну стійкість та можливості для довгострокового протистояння.

Що це означає для шансів на мир і для України

Якщо висновки європейських розвідок точні, то швидкий і всеохопний мир виглядає малоймовірним. Можливі локальні або тимчасові перемир'я, але вони виявляться недовгостроковими без системи міжнародної верифікації, чітких гарантій безпеки та суворих умов для зняття санкції. Для України це означає, що зусилля з реформування обороноздатності, диверсифікації економіки і зміцнення енергонезалежності мають залишатися пріоритетними.

Європейські партнери повинні враховувати, що пом'якшення обмежень без ефективних механізмів контролю ризикує стати тимчасовою «павза» на користь агресора. Замість одноразових поступок потрібні скоординовані стратегії: поєднання політичного тиску, економічних стимулів, які прив'язані до конкретних кроків у сфері безпеки, і розширена підтримка для відновлення української інфраструктури. Підтримка має включати як військову складову — постачання озброєнь та підготовку, так і політичну та економічну допомогу з прозорими умовами контролю їх використання.

На міжнародному рівні важливими є два напрямки: посилення прозорості переговорних процесів і тісніша координація між США, країнами ЄС та іншими ключовими партнерами. Публічний контроль, участь незалежних місій верифікації та широке інформування громадськості роблять складнішим сценарій, у якому Москва домагається зняття санкції без реальних поступок. Також необхідно стежити за впливом лобістських груп та окремих корпорацій, які можуть просувати інтереси відновлення економічних зв'язків у шкоду довгостроковій безпеці регіону.

У підсумку, шанси на мир залежать не лише від рішень однієї сторони. Якщо росія використовує переговори як інструмент для відновлення економічної сили та підриву єдності Заходу, то лише системна, скоординована позиція міжнародної спільноти та посилена підтримка України здатні забезпечити реальні передумови для тривалого і стійкого врегулювання. Інакше тимчасові кроки зняття санкції та відновлення бізнес-угод ризикують стати каталізатором нової хвилі напруженості, а не шляхом до миру.