Війна в Перській затоці занурила Пакистан у темряву через блокування СПГ з Катару

Глобальна енергетична криза, що виникла як наслідок семитижневої війни в Перській затоці, різко вдарила по енергосистемі Пакистану: блокади постачань скрапленого природного газу (СПГ) з Катару спричинили масштабні відключення електроенергії, перебої в промисловості та соціальну напругу в містах і селах.

Війна в Перській затоці занурила Пакистан у темряву через блокування СПГ з Катару

Категорія: Економіка

Причини та хронологія енергетичної кризи

За повідомленнями світових інформаційних агенцій, причиною дефіциту стала блокада ключових морських шляхів у районі Ормузької протоки та атаки на інфраструктуру у Катарі — зокрема на завод у Рас-Лаффані, після яких судна з терміналів просто не виходять у рейс. Катар, який є другим у світі експортером СПГ, тимчасово зупинив експорт у певні напрямки, що створило дефіцит постачання для імпортно залежного Пакистану.

Криза совпала з аномальною літньою спекою напередодні мусонного сезону, коли збільшився попит на кондиціонування та електроенергію загалом. Через падіння генерації на гідроелектростанціях та зростання навантаження загальна потреба системи неодноразово перевищувала 16 500 мегаватів — поріг, після якого країна змушена імпортувати СПГ. В окремі дні попит сягав 18 000 мегаватів, і кожні додаткові 500 мегаватів призводили до продовження тривалості відключень приблизно на годину.

Вплив на економіку, інфраструктуру та побут

Влада ввела вечірні віялові відключення по 2–3 години, але на практиці в деяких регіонах люди залишаються без світла понад половину доби. Промисловий сектор відчуває ще сильніший удар: Федерація торгово-промислових палат повідомляє про регулярні восьмигодинні зупинки на заводах, нічні простої продукції та масштабні втрати для експортоорієнтованих підприємств.

Телекомунікаційні оператори фіксують вимикання веж мобільного зв’язку через нестачу живлення, що ускладнює зв’язок у критичні години. Населення масово скуповує дизель-генератори, акумулятори та інші автономні джерела енергії, а на ринку з’являються нелегальні схеми підключення та саморобні насоси для відбору газу — що створює додаткові ризики пожеж і аварій.

Історичне джерело проблем — поступове зменшення внутрішнього видобутку газу та десятирічна політика на користь імпортного СПГ. Близько десяти років тому Пакистан істотно перетер мінував енергетичний баланс у бік імпорту після скорочення власного видобутку. Після пандемії COVID-19 енергоспоживання різко зросло, а світові потрясіння — зокрема широкомасштабне вторгнення росії в Україну — підвищили ціни на газ і змусили постачальників переорієнтуватися на багатші ринки.

Уряд уже ввів низку економічних обмежень: магазини та ресторани скоротили робочий час, державні витрати тимчасово зменшилися, а працівників держорганів закликали переводити частину роботи в режим дистанційної праці. Для малого та середнього бізнесу поєднання високих цін на паливо та постійних відключень стало, за словами підприємців, «похоронним дзвоном» для прибутковості та збереження робочих місць.

Можливі шляхи виходу та довгострокові ризики

Короткострокові заходи передбачають укладання термінових контрактів на поставки СПГ з альтернативних джерел, використання резервів вуглеводнів, а також інтенсифікацію запуску ґенераторів на дизелі — хоча останнє збільшує витрати та екологічне навантаження. Серед середньострокових рішень — нарощення власного видобутку, інвестиції в відновлювані джерела енергії та модернізація мережі для зниження втрат при передачі.

Однак геополітичні ризики залишаються суттєвими: перебої в Перській затоці можуть повторитися, а глобальні ринки енергоносіїв залишаються вразливими до політичних потрясінь. Імпортна залежність створює конкуренцію за ресурси з багатшими країнами, що робить Пакистан вразливим до цінових шоків.

Для українських і міжнародних читачів ситуація в Пакистані є нагадуванням про те, наскільки взаємопов’язаними стали енергетичні ринки. Локальні конфлікти на ключових маршрутах постачання здатні викликати ланцюгові ефекти далеко за межами регіону конфлікту, впливаючи на промисловість, експорт і соціальну стабільність у країнах, які залежать від імпорту СПГ.

Поки що Пакистан намагається балансувати між негайними контрмерами і довгостроковими реформами енергетичної системи. Час покаже, чи вдасться країні знизити вразливість та забезпечити надійніші джерела енергії для населення й економіки в цілому.