₴600 млн витрат, але без резервних генераторів: що чекає «Київводоканал» взимку

Забезпечення Києва водою під час тривалих відключень електроенергії знову опинилося під питанням. Комунальне підприємство «Київводоканал» оголосило закупівлю резервних генераторів, які мають підтримувати роботу насосних станцій та інших критично важливих об’єктів у разі знеструмлення. Однак, як з’ясували розслідувачі під час аналізу даних на порталі «Прозорро», техніка повинна надійти не в найближчі місяці, а лише у березні 2027 року.

Така дата викликає серйозні запитання, адже найбільші ризики для енергосистеми традиційно припадають на осінньо-зимовий період. Саме в опалювальний сезон через ракетні та дронові атаки росії можуть виникати масштабні аварійні відключення. У цей час стабільна робота водопостачання є критично важливою не лише для побутових потреб містян, а й для лікарень, шкіл, пунктів обігріву, підприємств та систем пожежної безпеки.

На тлі заяв про витрати у розмірі близько 600 млн гривень ситуація виглядає особливо суперечливою. Місто може витратити значні кошти на посилення енергетичної незалежності водоканалу, але фактичний результат буде відкладений щонайменше до весни 2027 року. Це означає, що під час найближчого опалювального сезону проблема резервного живлення може залишатися невирішеною або вирішуватися тимчасовими заходами.

Що виявили у закупівлі «Київводоканалу»

Розслідувачі звернули увагу на строки виконання договору, зазначені у закупівельній документації. Йдеться про придбання резервних генераторних установок для потреб підприємства. За задумом, вони мають забезпечити роботу об’єктів водопостачання та водовідведення навіть за відсутності централізованої електроенергії.

Ключовою проблемою стала не сама ідея закупівлі, а її часові рамки. Якщо поставка відбудеться у березні 2027 року, генератори не допоможуть «Київводоканалу» пройти найближчу зиму. Водночас саме зимові місяці є найбільш складними для міської інфраструктури: споживання електроенергії зростає, аварійні обмеження можуть тривати довше, а пошкодження енергооб’єктів унаслідок обстрілів здатні спричинити ланцюгові перебої.

З оприлюдненої інформації випливає, що закупівля має масштабний характер і стосується обладнання, необхідного для резервування роботи важливих об’єктів. Проте між ухваленням рішення про закупівлю, проведенням тендерних процедур, виготовленням обладнання та його фактичною доставкою може минути значний час. У випадку критичної інфраструктури такий підхід потребує окремого пояснення, адже потреба в генераторах виникла не раптово.

Особливу увагу привертає те, що замовник пов’язує закупівлю з необхідністю забезпечити киян водою під час можливих відключень. Тобто йдеться не про довгострокове технічне оновлення, яке можна без поспіху перенести на майбутнє, а про захист базової міської послуги в умовах воєнних ризиків.

Чому затримка з генераторами небезпечна

Водопостачання залежить від безперервної роботи насосного обладнання, систем керування, автоматики та допоміжних об’єктів. Навіть якщо в окремих районах вода може надходити самопливом або з резервуарів протягом певного часу, тривале знеструмлення поступово впливає на весь ланцюг. Коли насоси зупиняються, падає тиск у мережі, верхні поверхи будинків можуть залишатися без води, а відновлення подачі після запуску системи потребує додаткового часу.

Резервні генератори потрібні для того, щоб критичні вузли могли працювати незалежно від стану міської електромережі. Вони дозволяють підтримувати мінімально необхідний режим водопостачання під час аварій, забезпечувати відведення стоків та уникати зупинки обладнання. Для великого міста недостатньо мати кілька переносних установок: потрібні потужні комплекси, паливні запаси, системи автоматичного перемикання і підготовлений персонал.

Якщо основне обладнання з’явиться лише у 2027 році, до цього часу «Київводоканал» буде змушений покладатися на вже наявні генератори, локальні резерви та допомогу інших служб. Однак реальна спроможність такої схеми залежатиме від тривалості відключень, масштабів пошкоджень і кількості одночасно знеструмлених об’єктів.

Додатковий ризик полягає у витратах на пальне та обслуговування. Генератор не є автономним джерелом енергії без обмежень: для його роботи необхідні дизельне паливо або інший вид пального, регулярна заміна мастил, технічний контроль і захист від перевантажень. Якщо обладнання купують із великою відстрочкою поставки, місто має паралельно пояснити, як воно планує проходити період до отримання нових установок.

Які питання виникають до тендера

Публічні закупівлі критичної інфраструктури мають оцінюватися не лише за ціною, а й за швидкістю, надійністю та відповідністю реальним загрозам. У випадку з резервними генераторами важливо розуміти, чому поставку запланували саме на березень 2027 року, чи передбачені проміжні етапи та чи може частина обладнання надійти раніше.

Окремого пояснення потребує і структура витрат. Сума у сотні мільйонів гривень може включати не тільки самі генератори, а й монтаж, проєктування, підключення, логістику, пусконалагоджувальні роботи та післягарантійне обслуговування. Проте суспільство має бачити, яка частина коштів спрямовується на обладнання, а яка — на супутні послуги. Без цього складно оцінити економічну ефективність закупівлі.

Важливо також з’ясувати, чи проводив «Київводоканал» попередню оцінку стану своїх резервних потужностей. Якщо підприємство вже має генератори, потрібно розуміти їхню загальну потужність, місце розташування, технічний стан та здатність працювати під час тривалих аварій. Якщо ж наявних установок недостатньо, тоді логічним виглядало б поетапне постачання, за якого найнеобхідніші об’єкти отримують обладнання до початку холодів.

Ще одне питання стосується відповідальності за зрив або затримку поставки. У тендерній документації зазвичай мають бути визначені строки, штрафні санкції, вимоги до якості та порядок приймання обладнання. Для міської інфраструктури важливо, щоб контракт не перетворився на формальну закупівлю, результат якої з’явиться після завершення найбільш небезпечного періоду.

Поки нові генератори не встановлені, мешканцям Києва залишається розраховувати на поєднання чинних резервних джерел, аварійні алгоритми та стабільну роботу енергетиків. Проте сама закупівля показує, що проблема енергозабезпечення водоканалу є масштабною і потребує швидких рішень. Якщо місто витрачає близько 600 млн гривень на резервну генерацію, кияни мають отримати не лише обіцянку майбутньої поставки, а й зрозумілий план захисту водопостачання вже під час найближчої зими.