Чорногорія видворила засновника Z-спільноти «Рыбарь», який їздив країнами ЄС

Уряд Чорногорії ухвалив рішення про видворення з країни засновника російської Z-спільноти «Рыбарь» Михайла Звінчука та ще чотирьох громадян росії. За повідомленнями медіа, підставою для такого кроку стали міркування національної безпеки. Чорногорська влада не розкрила всіх деталей справи, однак рішення привернуло увагу через діяльність Звінчука, його зв’язки з російською пропагандистською мережею та поїздки країнами Європейського Союзу.

Історія набула розголосу на тлі посилення контролю за особами, яких пов’язують із поширенням кремлівських наративів, інформаційними операціями та підтримкою агресії росії проти України. Попри санкційні обмеження ЄС, Михайло Звінчук, як стверджують журналісти, міг вільно переміщатися європейськими країнами та відвідувати Балкани. Його перебування в Чорногорії стало відомим після того, як місцева влада внесла росіянина до переліку осіб, присутність яких вважається небажаною.

Чому Чорногорія вирішила видворити Звінчука

Офіційною причиною висилання названо загрозу національній безпеці. У подібних випадках держава може застосовувати обмежувальні заходи без публічного розкриття всіх матеріалів, на яких ґрунтується рішення. Йдеться про інформацію спецслужб, оцінку контактів іноземця, його публічної діяльності, можливого впливу на суспільні настрої та участі в організованих інформаційних кампаніях.

Чорногорія є членом НАТО та кандидатом на вступ до Європейського Союзу. Країна підтримує санкції проти росії, хоча всередині держави періодично виникають політичні суперечки щодо ставлення до Москви. На цьому тлі присутність відомого російського пропагандиста могла розглядатися як потенційний ризик для внутрішньої стабільності та безпеки.

Разом із Звінчуком із Чорногорії вирішили вислати ще чотирьох росіян. Їхні імена та конкретні обставини перебування в країні, за доступною інформацією, не були повністю оприлюднені. Сам факт одночасного видворення кількох громадян росії може свідчити про комплексну перевірку, яку проводили чорногорські органи безпеки.

Видворення не є кримінальним вироком, однак воно означає, що влада вважає перебування людини на території країни небажаним. Таке рішення може супроводжуватися забороною на в’їзд, анулюванням дозволу на перебування або передачею інформації іншим державам. У випадку з особою, яку пов’язують із російською пропагандою, ці дані можуть бути враховані під час подальшого прикордонного та санкційного контролю.

Хто такий Михайло Звінчук і чим відомий «Рыбарь»

Михайло Звінчук є засновником і публічним представником російської інформаційної спільноти «Рыбарь». Цей проєкт позиціонує себе як ресурс, що аналізує перебіг воєнних дій, міжнародну політику та роботу спецслужб. Водночас українські та західні експерти неодноразово звертали увагу на те, що матеріали спільноти поширюють вигідні кремлю трактування подій, виправдовують російське вторгнення та дискредитують Україну і її союзників.

Після початку повномасштабної війни «Рыбарь» став одним із помітних елементів російського воєнного інформаційного середовища. Публікації спільноти активно цитували російські пропагандистські телеканали, державні медіа та прихильники війни. У дописах часто використовують карти, оперативні зведення, оцінки бойових дій і твердження, які складно незалежно перевірити. Такий формат створює враження професійної аналітики, хоча водночас може виконувати функцію пропаганди та психологічного впливу.

Звінчука пов’язують із поширенням наративів, спрямованих проти України, Сполучених Штатів і Європейського Союзу. Серед таких тверджень — звинувачення Заходу в нібито прямому керуванні війною, спроби представити Росію жертвою міжнародної змови та заперечення відповідальності кремля за воєнні злочини. Подібні повідомлення можуть впливати не лише на російську аудиторію, а й на європейських користувачів соціальних мереж.

Особливість «Рыбаря» полягає в поєднанні військової тематики з політичними оцінками. Аудиторії пропонують не тільки інформацію про фронт, а й пояснення, хто нібито стоїть за рішеннями урядів, міжнародних організацій та військових союзів. У результаті новинний контент змішується з конспірологією, емоційною риторикою та спробами сформувати недовіру до демократичних інституцій.

Як Звінчук міг подорожувати Європою попри санкції

Окреме питання у цій історії — можливість поїздок Звінчука країнами ЄС та Балкан. Наявність санкцій не завжди означає автоматичну заборону на пересування всіма державами світу. Обмеження можуть стосуватися замороження активів, заборони на фінансові операції, обмеження в’їзду або доступу до окремих послуг. Водночас механізми застосування санкцій залежать від конкретного списку, громадянства людини, типу документа та рішення держави, до якої вона прибуває.

Якщо особа не перебуває у відповідному національному або загальноєвропейському переліку із забороною на в’їзд, прикордонні служби можуть не мати підстав для автоматичного недопуску. Крім того, подорожі між державами Шенгенської зони відбуваються без систематичного паспортного контролю на внутрішніх кордонах. Чорногорія не входить до Шенгенської зони, однак має власні правила в’їзду та перебування іноземців.

Ця ситуація показує, що санкційна політика та міграційний контроль потребують постійного обміну інформацією між державами. Навіть якщо проти людини запроваджені обмеження, вони можуть діяти неоднаково в різних юрисдикціях. Відсутність повної координації створює можливості для поїздок, участі в публічних заходах, зустрічей із прихильниками та подальшого поширення пропагандистських матеріалів.

Для ЄС та його партнерів історія із засновником «Рыбаря» може стати додатковим аргументом на користь посилення перевірок щодо осіб, які беруть участь у російських інформаційних кампаніях. Йдеться не про обмеження свободи слова як такої, а про виявлення організованої діяльності, спрямованої на маніпуляцію громадською думкою, підтримку агресивної політики та дестабілізацію демократичних суспільств.

Рішення Чорногорії щодо Михайла Звінчука демонструє, що інформаційна діяльність дедалі частіше розглядається як складова безпекової політики. Російські пропагандистські проєкти працюють не лише всередині РФ, а й намагаються виходити на міжнародну аудиторію. Поїздки їхніх представників країнами Європи дають змогу налагоджувати контакти, посилювати вплив і створювати альтернативну картину війни. Саме тому держави регіону можуть уважніше перевіряти таких осіб та обмежувати їхню присутність, якщо вбачатимуть загрозу для національної безпеки.